Справа № 22ц-3691/08 Головуючий у 1 інстанції Решетнік М.О.
Категорія 52 Доповідач Болтунова Л.М.
12 травня 2008 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Болтунової Л.М.,
суддів -Козлова С.П., Каратаєвої Л.О.
при секретарі - Білоус A.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Прокредит Банк» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2008 року, -
У грудні 2004 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом посилаючись на не, що з березня 2003 року він працював у відповідача кредитним експертом. За весь час роботи йому не надавалися відпустки, оскільки в банку відсутній такий графік, а тому він вважає, що цим порушувалися його права і він змушений був 02 листопада 2004 року подати заяву про звільнення з 3 листопада 2004 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, не виходячи на роботу. З 03.11.2004 року по 05.11.2004 року він знаходився на лікарняному.
Наказ від 19 листопада 2004 року про його звільнення з роботи вважає незаконним, так як прогулів він не скоював. Просив змінити дату звільнення на 05 листопада 2004 року, змінити формулювання причини звільнення на ст. 38 КЗпП України, стягнути вихідну допомогу відповідно до положень ст. 44 КЗпП України, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки та по день фактичного внесення зміненого запису до трудової книжки та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, просив його скасувати та ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог, частково задовольнивши його позов - з формулюванням судового рішення від 03.02.2006 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 259/к від 14 березня 2003 року позивач був прийнятий на роботу в ЗАТ «Прокредит банк» на посаду кредитного експерта.
02 листопада 2004 року ОСОБА_1 надав відповідачу заяву про звільнення з роботи з
03.11. 2004 року, вказавши підстави звільнення ч.3 ст.38 КЗпП України - порушення законодавства
про працю, а саме: ненадання йому відпусток.
3 03.11.2004 року по 05.11.2004 року позивач знаходився на лікарняному. Відповідачем був складений акт щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі без поважних причин з 03 листопада по 18 листопада 2004 року.
Як вбачається з наказу № 548-1/к від 19 листопада 2004 року позивач був звільнений з роботи з даної дати згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, районний суд зазначив, що ОСОБА_1 не було надано доказів щодо порушення його прав відповідачем стосовно ненадання відпусток, оскільки сам позивач до керівництва банку з такими заявами не звертався, що підтвердив в судовому засіданні суду першої інстанції, а відсутність в банку профспілкової організації та графіки черговості надання відпусток, ніяким чином не порушували його права. Перешкоди з боку відповідача ОСОБА_1 з даних обставин не чинилися, а тому причин для звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України у позивача не було. Позивач допустив прогули без поважних причин, не з'являючись на роботу після лікарняного з 5 листопада 2004 року.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними і узгоджуються з наявними у справі доказами та відповідають вимогам закону.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення, то і в цій частині рішення є обґрунтованим, так як районним судом не були встановлені обставини, а позивачем не надано доказів, які б свідчили, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці йому перешкоджало працевлаштуватися.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.