а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
06 липня 2009 р. Справа № 2-а-2824/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
За участю представників сторін:
позивача : Порядько О.О., Баранової О.Ю. - представники за довіреностями;
відповідача : Байовська З.С., Посунько Ю.С. - представники за довіреностями,
розглянувши матеріали справи
за позовом: військової частини А 2287
до: контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування обов'язкової вимоги від 23.04.2009р. № 02-08-17-14/2992
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви військової частини А 2287 до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування обов'язкової вимоги від 23.04.2009р. № 02-08-17-14/2992.
Позов мотивовано тим, що в результаті проведення ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2287 за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2009 року контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області встановлено, що з 1 січня 2007 року проводилось відрахування з грошового утримання військовослужбовців збору на обов'язкове пенсійне страхування. В акті ревізії зазначено, що Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 2 червня 1997 року №400/97-ВР виплата компенсації військовослужбовцям утриманого із грошового забезпечення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не передбачена, але військовою частиною здійснено виплату компенсації утриманих протягом січня-квітня 2007 року коштів в загальній сумі 12,50 тис. гривень. У зв'язку цим контрольно-ревізійним управлінням пред'явлено вимогу про усунення порушень, щодо відшкодування компенсації збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, утриманого із грошового забезпечення військовослужбовців, як незаконних видатків. Вказану вимогу позивач вважає необґрунтованою з наступних підстав.
Керівництвом військової частини А2287 було подано заперечення на акт ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2287 за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2009 року за вихідним номером № 610 від 15.04.2009 року, де наводилось обґрунтування виплати компенсації за утримане із грошового забезпечення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. А саме, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.01.2000р. № 13, п. 1.4 Положенням про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України (наказ Міністра оборони України від 28.10.2006р.) Міністр оборони України визначений Головним розпорядником бюджетних коштів в Міністерстві оборони України, тому його накази та розпорядження для військових частин Збройних Сил України є обов'язковими для виконання. Так, згідно рішення Міністра оборони НР248/9/39 від 23 січня 2007 року військовими частинами мала здійснюватись виплата військовослужбовцям Збройних Сил України рівноцінної та повної компенсації утримання з них збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Проте згідно висновків на заперечення до акту № 08-07/12 від 03.04.2009 року, вимоги контрольно-ревізійного управління про усунення виявлених порушень від 23.04.2009р. № 02-08-17-14/2992 та розпорядження № 124 від 23.04.2009 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, аргументи, якими керувались відповідні посадові особи військової частини А2287 на підставі нормативно-правових актів при здійсненні виплати компенсації утриманих протягом січня-квітня 2007 року коштів в загальній сумі 12,50 тис. гривень не були взяті до уваги контрольно-ревізійним управлінням.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, та просили позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві (а.с.4-7), Також заявою, від 06.07.2009р. вх. №9745, поданою через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду, уточнили номер вимоги, яку позивач просить скасувати а саме: № 08-17-14/2992 від 23.04.09р.
Представники відповідача з позовними вимогами не погодились з підстав викладених в запереченнях наданих через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2009р. вх №9360 (а.с.17-20).
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ-й квартал 2009 року на підставі направлень на проведення ревізії від 16 та 25 лютого 2009 року №№151, 152, 191, ревізійною групою Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини А2287 за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2009 року.
Перевіркою меморіального ордеру №5/1 за січень-квітень 2007 року встановлено, що відповідно до вимог ст.100 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня 2007 року військовою частиною А2287 проводилось відрахування з грошового утримання військовослужбовців збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно рішення Міністра оборони НР248/9/39 від 23 січня 2007 року військовою частиною А2287 здійснювалась виплата військовослужбовцям компенсації утримання з них збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Керівництвом військової частини А2287 було подано заперечення на акт ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2287 за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2009 року за вихідним номером № 610 від 15.04.2009
Контрольно-ревізійним управлінням надано висновки на заперечення до акту № 08-07/12 від 03.04.2009 року, та лист вих. №02-08-17-14/2992 який містить вимогу про усунення виявлених порушень, а також розпорядження № 124 від 23.04.2009 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби України є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів.
В силу ч. 7 ст. 10 Закону Управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства
Відповідно до п. 46. Порядку проведення інспектування ДКРС, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 р. №550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
П.8, 10 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" управлінням державної контрольно-ревізійної служби надається право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства а також звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У даному випадку позивач в судовому порядку оскаржив лист вих. №02-08-17-14/2992 в якому зазначалось про необхідність усунення порушень встановлених в ході ревізії.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
Форма вимоги, яку органи державної контрольно-ревізійної служби України повинні пред'являти підконтрольним установам, що ревізуються - не встановлена. Тобто юридичної форми вимоги, як рішення органу виконавчої влади - офіційного письмового документа, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин - не існує, тому відсутні підстави вважати дану вимогу актом державного органу або рішенням суб'єкта владних повноважень.
Офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової чи службової) особи виданий в межах його компетенції, встановленої законом має точно визначені реквізити та породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин поширює свою дію на певний час, територію коло суб'єктів. Оспорюваний позивачем лист є проміжним документом адресованим певному суб'єкту, що містить перелік наявних порушень чинного законодавства та містить застереження про необхідність їх усунення.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засідання приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 13.07.09
Суддя Мультян Марина Бондівна