а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
11 серпня 2009 р. Справа № 2-а-3054/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича,
При секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
За участю представників сторін:
позивача : Мельник Тетяна Іванівна
відповідача : Базалєєв Станіслав Андрійович
розглянувши матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту населенян
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся"
про: стягненян санкцій
Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме ст. 19 -для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів стверджує, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" не виконало даний норматив.
В судовому засіданні представник Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, на підтвердження свої слів надав заперечення та докази.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дані відносини регулюються Законом України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Відповідно до ст. 20 Законом України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які підтверджують, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" виконала всі умови чинного законодавства, які стосуються соціального захисту інвалідів.
Відповідно до Довідки ТОВ "Міжлісся" від 27 лютого 2009 року (а.с. 7) на підприємстві Відповідача на протязі 2008 року було працевлаштовано 10 чоловік, які мають різні групи інвалідності, які є суб'єктом Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Тобто норми Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не пов'язують факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді. В Законі України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” вказується тільки на факт роботи ніваліда на підприємстві у звітному період. А у Відповідача на підприємстві за період 2008 року працювало 10 осіб, які мають інвалідність.
Ці факти свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" виконало норматив по працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві за 2008 рік.
Обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
При розгляді справи встановлено, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.
Дана позиція також збігається позицією Президії Вищого адміністративного суда, а саме Рекомендація “Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування” від 14.04.2008 року № 07.2-10/2.
Таким чином, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому немає підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.08.09
Суддя Федчук Віталій Володимирович