а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
20 серпня 2009 р. Справа № 2-а-3217/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича,
При секретарі судового засідання: Скалій Леся Володимирівна
За участю представників сторін:
позивача : Стук Станіслав Васильович, Остроус Лариса Олександрівна
відповідача : Непийвода Олександр Олексійович, Соболєва Ольга Константинівна
розглянувши матеріали справи
за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
до: Державного госпрозрахункового підприємства "Архітектурно-планувальне бюро"
про: стягнення коштів
Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом доДержавного госпрозрахункового підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що загальна сума боргу Державного госпрозрахункового підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" до Державного бюджету України складає суму 17232 грн., згідно рішення Держінспекції від 14.05.2009р. № ІЦ-02-12/48.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, відмітивши свою позицію у пояснювальній записці (а.с. 31-33) та письмових запереченнях (а.с. 62-65), які булі наданні в судовому засідані.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”(далі -Закон -№ 877-V) державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, серед яких є: наявність підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).
Статтею 4 цього Закону, зокрема, передбачено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Державний (нагляд) контроль здійснюється шляхом проведення планових чи позапланових заходів.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області в період з 22 квітня по 06 травня 2009 року проведена перевірка державної дисципліни цін щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні послуг при здійсненні підготовки та надання замовникам архітектурно-планувального завдання та технічних умов, щодо інженерного забезпечення об'ктів архітектури у Державного госпрозрахункового підприємства "Архітектурно-планувальне бюро", за період з квітня 2008 року по березень 2009 року. За результатами перевірки складений акт від 06.05.2009 року (а.с. 7-10).
Перевіркою встановлено, що Державне госпрозрахункове підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" є юридичною особою, засноване на державній власності і підпорядковане відділу містобудування, апхітектури та житлово-комунального господарства Немирівської райнної адміністрації. З часу державної реєстрації Державного госпрозрахункового підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" має самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, кутовий штамп та необхіндні реквізити.
В своїй дяльності при визначені вартості послуг, Державне госпрозрахункове підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" керується Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.1999 року № 2328 "Про порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов, щодо інженерного забезпечення об'ктіа архітектури і визначення розміру плати за їх видачу" та Базовими показниками вартості проектно-вишукувальних робіт по наданню платних послуг замовникам в Українській РСР, затверджених постановою колегії Державного комітету Української РСР у справах будівництва і архітектури від 26.06.1991 року, протокол № 24.
Судом встановленно, що Державне госпрозрахункове підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" необгрунтовано завищувало вартість архітектурно-планувальних завдань внаслідок того, що враховувало плату за видачу вихідних даних до архітектурно-планувальних завдань, що не передбачено постановою Кабінету міністрів України від 20.12.1999 року № 2328, а також нараховувало коефіцієнт 1,2 (за скорочення терміну виконання робіт, виїзд на місце, виконання робіт в несприятливий період року) до сукупної вартості архітектурно-планувального завдання, а не до окремих видів робіт, як це передбачено Порядком надання архітектурно-плагувальних завдань, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 20.12.1999 року № 2328. Також Державне госпрозрахункове підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" враховувало вартість послуг, які фактично не надавались, зокрема прийняття та реєстрація документів, адже ця послуга надається районною державною адміністрацією, та за складання договору на виконання архітектурно-планувального завдання.
В результаті даних порушень, вартість архітектурно-планувальних завдань необгрунтовано завищувалось на суму від 163,42 грн. - до 1106 грн. за одне замовлення.
Тобто в даному випадку Державне госпрозрахункове підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" порушило вимоги Постанови Кабінету міністрів України від 20.12.1999 року № 2328 "Про порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов, щодо інженерного забезпечення об'ктіа архітектури і визначення розміру плати за їх видачу"
Судом встановлено, що за період з червня 2008р. по березень 2009 року всупереч п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами держконтролю за цінами Державне госпрозрахункове підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" необґрунтовано стягнуто коштів з мешканців в сумі 5744 грн. (а.с. 10).
Згідно ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, необґрунтована виручка підлягає вилученню до місцевого бюджету разом із штрафом -200% від суми виручки на підставі рішення Держінспекції з контролю за цінами про застосування економічних санкцій.
Таким чином, по матеріалах перевірки Держінспекцією по контролю за цінами прийнято рішення від 14.05.2009р. № ІЦ-02-12/48 (а.с. 6) про застосування економічних санкцій на загальну суму 17232 грн. за порушення державної дисципліни цін.
Сума застосованих санкцій, згідно прийнятого Держінспекцією цін рішення, стягується до Державного бюджету України у відповідності до п.15 ст.2 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2009 рік".
Рішення Держінспекції цін було надіслане відповідачу разом з претензією від 28.05.09р. № ІЦ-01-15-2/638 (а.с. 20) для виконання, що підтверджується повідомленням про вручення за № 78383 (а.с. 21).
Однак, Державне госпрозрахункове підприємство "Архітектурно-планувальне бюро" рішення не виконало та у передбаченому законодавством порядку не оскаржило. В судовому засіданні Відповідачу також було наданно можливість для оскарження рішення від 14.05.2009р. № ІЦ-02-12/48 про застосування економічних санкцій, для чого 07.08.2009 було оголошенно перерву у судовому засідання, для надання можливості відповідачу оскаржити дане рішення в судовому порядку, але відповідач своїм правом не скористався.
Відповідно до довідки № 2181 (а.с. 18) з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності, що у розумінні положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень.
Закон України “Про ціни і ціноутворення”від 3 грудня 1990 року № 507-XII визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про ціни і ціноутворення”політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.
Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення”передбачено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення”запроваджено види цін і тарифів, зокрема встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону України “Про ціни і ціноутворення”).
Відповідно до статті 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення”державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення”). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Статтею 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення даного позову повністю.
Враховуючи розміри ставок державного мита, закріплені ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року за №7-93 (із позовних заяв -1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), суд вважає за доцільне стягнути з відповідача до державного бюджету державне мито в розмірі 172 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного госпрозрахункового підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" (вул. Горького, 84, м. Немирів, Вінницька область, р/р 260053016125 ВАТ ВТБ "Банк" м. Немирів, МФО 302559) на користь Державного бюджету, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" (п. 15 ст. 2) р/р 31112106700380 Державний бюджет Немирівський район, код 34701214 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу 21081100, економічні санкції у розмірі 17232 грн.
Стягнути з Державного госпрозрахункового підприємства "Архітектурно-планувальне бюро" (вул. Горького, 84, м. Немирів, Вінницька область, р/р 260053016125 ВАТ ВТБ "Банк" м. Немирів, МФО 302559) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 172 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 20.08.09
Суддя Федчук Віталій Володимирович