19 червня 2015 р. Справа № 902/1706/13
Господарський суд Вінницької області в складі судді Тісецького С.С., розглянувши матеріали заяви ПАТ "ОТП Банк" про вжиття заходів забезпечення позову (заяви) у справі
за заявою : публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43)
до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання банкрутом
без виклику представників сторін
18.12.2013 року до господарського суду Вінницької області надійшла заява ПАТ "ОТП Банк" про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 23.12.2013 року по справі № 902/1706/13 заяву прийнято до розгляду.
10.01.2014 року судом прийнято ухвалу щодо порушення провадження у справі № 902/1706/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
10.01.2014 року в даній справі винесено постанову про визнання боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Аверкина В.В..
В подальшому, ухвалою суду від 06.02.2014 року по справі № 902/1706/13 припинено повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Аверкина В.В..
При цьому, ухвалою суду від 10.02.2014 року по справі № 902/1706/13 призначено ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 арбітражного керуючого Василика В.В..
16.06.2015 року від представника ПАТ "ОТП Банк" до канцелярії господарського суду Вінницької області надійшла заява (вх. № 06-54/137/15 від 16.06.2015 року) про визнання недійсними правочинів по справі № 902/1706/13.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ, вказану заяву передано на розгляду судді Тісецькому С.С..
З метою з'ясування обставин викладених у поданій заяві, ухвалою суду від 19.06.2015 року по справі № 902/1706/13 призначено судове засідання на 07.07.2015 року.
При цьому, до вказаної заяви додано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (заяви) по справі № 902/1706/13.
В даній заяві вказується, що необхідність вжиття заходів забезпечення вимог у поданій заяві про визнання недійсними правочинів та витребування майна, у виді накладення арешту на належне ОСОБА_4 майно, а саме: земельну ділянку НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; приміщення магазину - кафе, з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, будинок НОМЕР_1; земельну ділянку НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_3; магазин з прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, буд. НОМЕР_3; земельну ділянку НОМЕР_5, кадастровий номер: НОМЕР_6, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, житловий будинок НОМЕР_5, об'єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_4.
Окрім того, на думку заявника, накладення арешту забезпечить виконання можливого рішення суду у випадку задоволення заяви банку. При цьому, при умові не накладення арешту на зазначене майно, ще належить ОСОБА_4, вказана особа матиме вільну можливість відчужити таке майно. У випадку реалізації такої можливості, рішення суду буде нівельовано, а кредитор буде позбавлений можливості захистити свої порушені права та законні інтереси.
Обставинами, які свідчать про можливість відчуження ОСОБА_4 майнових актів під-час розгляду справи є те, що він є зацікавленою особою стосовно боржника та ОСОБА_5, оскільки він перебуває з ними у родинних стосунках. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вказане майно вже відчужувалося, є значний ризик того, що і ОСОБА_4 таке майно буде відчужено іншій зацікавленій особі з метою чергового ухилення та унеможливлення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед АТ "ОТП Банк" за рахунок згаданого майна.
Суд розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову (заяви), надавши юридичну оцінку поданих до заяви доказів, дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Статтею 66 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
За змістом п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26 грудня 2011 року (далі - постанова), особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п. 3 постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з поданої заяви, майно щодо якого просить заявник вжити запобіжні заходи шляхом накладення арешту належать на праві власності ОСОБА_4, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.06.2015 року.
Водночас, суд звертає увагу, що ОСОБА_4 не являється відповідачем у справі № 902/1706/13, тоді як за змістом приписів ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Окрім того, суд зазначає, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову (заяви) ґрунтується на припущеннях та не підтверджена належними доказами, які б свідчили наявність обставин необхідності вжиття відповідних заходів.
Враховуючи викладене, наведені норми законодавства, зміст поданої заяви, суд приходить до висновку відмовити повністю в задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову (заяви).
Керуючись ст. ст. 66, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви ПАТ "ОТП Банк" про вжиття заходів забезпечення позову (заяви), яка додана до заяви ПАТ "ОТП Банк" (вх. № 06-54/137/15 від 16.06.2015 року) про визнання недійсними провочинів у справі № 902/1706/13 повністю.
2. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1;
3 - Арбітражному керуючому Василику В.В. - АДРЕСА_5
4 - представнику ПАТ "ОТП Банк" Довгалю І.О. - АДРЕСА_6;