19 червня 2015 р. Справа № 902/841/15
Суддя господарського суду Вінницької області, Тісецький С.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2 про вжиття запобіжних заходів у справі
за позовом: акціонера відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до: відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00371570, 22115, смт. Бродецьке, вул. Робітнича, 44, Козятинський район, Вінницька область)
до : товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнський Укрпромзубут" (код ЄДРПОУ 35740940, 85600, м. Мар'їнка, проспект Ворошилова, 16, Донецька область)
про визнання недійсним договорів про зарахування боргу
17.06.2015 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява акціонера відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнський Укрпромзубут" про визнання недійсним договорів про зарахування боргу.
18.06.2015 року судом прийнято ухвалу щодо порушення провадження за вказаним позовом у справі № 902/841/15.
Також до позовної заяви позивачем додано заяву (вх. № 06-60/4/15 від 17.06.2015 року) про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2.
Подана заява мотивована тим, що на підставі укладених договорів за період з 06.07.2010 по 20.07.2010 року за № № 11 - 23, ВАТ "Бродецький цукровий завод" передав в рахунок погашення боргу перед ТОВ "Мар'їнський Укрпромзубут" на загальну суму 11 597 733,97 грн. весь майновий комплекс цукрового заводу без визначення реальної вартості активів по заниженим цінам, які не відповідають дійсним ринковим цінам станом на момент укладення договорів.
При цьому, у заяві позивач вказує, що станом на день подання позову та даної заяви існує реальна загроза втрати майна, оскільки ТОВ "Мар'їнський Укрпромзубут" вживає заходів щодо реалізації майна та його демонтажу і пошкодження.
У разі не накладення арешту на майно на час розгляду справи по суті, майно може бути пошкоджене або відчужене на користь третіх осіб, тобто існує загроза втрати, пошкодження майнових активів, що є предметом оскаржуваних договорів.
Суд оглянувши зазначену заяву, надавши юридичну оцінку поданих до заяви доказів, дійшов наступних висновків.
В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Статтею 43-1 ГПК України визначено, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" від 20.04.2007 р. № 01-8/251, заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 43-3 ГПК України, заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п'яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.
Як вказувалося вище та встановлено судом, позивачем подано заяву про вжиття запобіжних заходів одночасно із позовною заявою щодо визнання недійсними договорів про зарахування боргу.
Суд звертає увагу, що одночасне подання позову та заяви про вжиття запобіжних заходів, суперечить приписам ст. 43-1 ГПК України, оскільки відповідна заява подається до подання позову та з дня винесення судом ухвали щодо вжиття запобіжних заходів, позивачем протягом п'яти днів подається відповідна позовна заява.
В зв'язку з тим, що позивачем порушено порядок звернення до суду із заявою про вжиття запобіжних заходів суд приходить до висновку відмовити в її задоволенні.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 43-1, 43-3, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити повністю в задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття запобіжних заходів (вх. № 06-60/4/15 від 17.06.2015 року).
2. Копію ухвали направити сторонам рекомендованим листом.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (АДРЕСА_1);
3 - відповідачу-1 (22115, смт. Бродецьке, вул. Робітнича, 44, Козятинський район, Вінницька область);
4 - відповідачу-2 (85600, м. Мар'їнка, проспект Ворошилова, 16, Донецька область).