18 червня 2015 року Справа № 910/21431/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача),
Грека Б.М.,
Кривди Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Київенерго"
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.12.2014 року
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року
у справі№ 910/21431/14
за позовомзаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
допублічного акціонерного товариства "Київенерго"
простягнення 214 627,87 грн.,
за участю представників: прокурора - Попенка О.С.,
позивачів - Притули Г.Ю., Бережка С.І.,
відповідача - Гуменюк Т.М.,
У жовтні 2014 року заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", в якому просив стрягнути з відповідача на користь НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" борг в сумі 214 627,87 грн., з яких 171 998,71 грн. - основного боргу, 18 140,16 грн. - пені, 3% річних у розмірі 5 952,66 грн. та 18 536,34 грн. інфляційних втрат, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного між ним та НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" договору №13/3411-БО-41 від 28.12.2012 року про купівлю-продаж природного газу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року, позов прокурора задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судами, 28.12.2012 року між НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", як продавцем, та ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", як покупцем, укладено договір №13/3411-БО-41 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Згідно з п. 6.1 укладеного Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 (чотирнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки товару.
Відповідно до ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що на виконання вимог договору, протягом січня-грудня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв газ обсягом 129,086 тис. м3 на загальну суму 604948,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками сторін (а.с. 20-31).
Проте, відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 432949,39 грн., що призвело до виникнення у ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" перед ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" заборгованості за поставлений газ в розмірі 171998,71 грн.
Як передбачено сторонами в. п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, перевіривши здійснений місцевим судом розрахунок, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" пені в сумі 18140,16 грн., 3 % річних в сумі 5952,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 18536,34 грн.
Крім того, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, відповідно до статті 617 ЦК України і статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів.
Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судами нормам матеріального права.
Наведені висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Д.Кривда