18 червня 2015 року Справа № 927/1803/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача),
Грека Б.М.,
Кривди Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина"
на рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року
у справі№927/1803/14
за позовомПриватного спеціалізованого підприємства „УкрРосХим"
доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина"
простягнення 424 720,58 грн.,
за участю представників:
позивача - Хижняка О.В.,
відповідача - Фролкова В.А.,
У листопаді 2014 року ПСП „УкрРосХим" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до СТОВ „Батьківщина" про стягнення 424 720,58 грн., з яких 28 074,93 грн. 3 % річних, 70 772,30 грн. інфляційних витрат та 325 873,35 грн. штрафу, посилаючись на простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого за договором постачання від 18.02.2012 №810.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року (суддя Репех В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Поряд з цим скаржник просить суд призначити судову експертизу, проте дане клопотання до уваги судом не приймається. Судова колегія Вищого господарського суду України доводить до відома скаржника, що суд касаційної інстанції правом на призначення судової експертизи на стадії перегляду судового рішення в касаційному порядку не наділений, оскільки відповідно до статті 111 ГПК не може збирати нові докази.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судами, 18.09.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір постачання №810, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити і прийняти мінеральні добрива упродовж 2012 року згідно виставлених рахунків і підписаних сторонами Специфікацій.
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що термін оплати товару узгоджується сторонами в специфікації.
Відповідно до специфікацій №1 від 18.09.2012, №2 від 19.09.2012, №3 від 21.09.2012 та №4 від 24.09.2012 термін оплати товару - до 30.09.2012 з моменту підписання даних специфікацій.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару ПСП "УкрРосХим" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2014 у справі №927/807/14 позовні вимоги ПСП " УкрРосХим " були задоволені в повному обсязі, стягнуто з СТОВ "Батьківщина" 336 244,50 грн. заборгованості та 6 724,89 грн. судового збору.
05.08.2014 року Господарським судом Чернігівської області видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду від 22.07.2014 року у зазначеній справі.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів погоджується з позицією попередніх інстанцій, які прийшли висновку, що факт укладення спірного договору не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки вказана обставина встановлена рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2014 року у справі №927/807/14, яке набрало законної сили та є обов'язковими на всій території України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність правових підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи справжності підпису директора СТОВ "Батьківщина" на договорі постачання у даній справі.
Отже, господарським судом Чернігівської області при винесенні рішення у справі №927/807/14 встановлено факт заборгованості з оплати товару, поставленого за договором.
Судами також встановлено, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2014 року у справі №927/807/14 виконано повністю 03.11.2014 року, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 39-41).
Зважаючи на вказане, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення інфляційних витрат в сумі 41 507,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 24 466,54 грн. та 30% штрафу від вартості поставленого товару в сумі 336 244,50 грн. у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, судова колегія погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 70 772,30 грн інфляційних втрат та 28 074,93 грн трьох процентів річних у повному обсязі.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що у разі прострочення платежу за договором за товар який постачається з відстрочкою, покупець повинен сплатити постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості поставленого товару.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій, які задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 30% штрафу, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманого за договором товару, а тому штрафні санкції були застосовані позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Д.Кривда