Справа № 2-455/10
Номер провадження 0
06 травня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючого судді - Галагана О.В.,
при секретарі - Непик Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Агро - Гарант - Цукор” про повернення 600 тонн цукру -піску зданого на відповідальне зберігання, суд, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» 600 тон цукру-піску по ціні 3 360 гривень за тону (всього на суму 2 016 000,00 грн.) ввіреного ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» на відповідальне зберігання згідно договору на відповідальне зберігання № 2/09 від 20 вересня 2005 року.
В обґрунтування вимог Позивач вказав, що 20 вересня 2005 року між ним та ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» був укладений договір відповідального зберігання № 2/09, згідно якого він передав ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» по акту прийому-передачі на відповідальне зберігання 600 тон цукру-піску. Відповідач умови вказаного договору не виконав та відмовився повернути 600 тон цукру-піску. На цій підставі Позивач просить стягнути з Відповідача 600 тон цукру-піску по ціні 3 360 гривень за тону (всього на суму 2 016 000,00 грн.).
В судовому засіданні представник позивача уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» 600 тон цукру-піску ввіреного ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» на відповідальне зберігання згідно договору на відповідальне зберігання № 2/09 від 20 вересня 2005 року, підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в наданих до суду запереченнях проти позову та в судових засіданнях, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначав, що 02 жовтня 2009 року засновниками ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» було проведено позачергові збори учасників товариства, на якому протокол зборів засновників ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» № 4 від 15 вересня 2005 року, відповідно до якого було розподілено прибуток за 2004 рік та виплачено позивачеві в натуральній формі 600 тон цукру-піску на загальну суму 2 016 000,00 гривень, визнано недійсним(а.с.63,64). Представником відповідача взагалі заперечується укладання договору про відповідальне зберігання № 2/09 від 20 вересня 2005 року, а тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
На останнє судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав письмове клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із відрядженням.
З урахуванням того, що відповідач є юридичною особою, має належний штат працівників, суд визнав неявку представника відповідача до суду без поважних причин та вважає таку неявку намаганням затягнути розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу зборів засновників ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» № 4 від 15 вересня 2005 року, загальними зборами було розподілено прибуток чистий прибуток за 2004 рік та вирішено виплатити ОСОБА_1 частку прибутку за 2004 рік в натуральній формі, а саме цукор-пісок в кількості 600 тон на загальну суму 2 016 000,00 гривень (а.с. 32).
Посилання представника відповідача на позачергові збори учасників товариства від 02 жовтня 2009 року, за результатами яких протокол зборів засновників ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» № 4 від 15 вересня 2005 року визнано недійсним не може бути прийнятим до уваги з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст.145 ЦК України та Статуту ТОВ «Агро-Гарант-Цукор», вищим органом Товариства є загальні Збори Учасників (п.12.1, 12.7.1 ст.12), а збори 02.10.2009року були проведені ОСОБА_2 одноособово (а.с.38-59, 63-64).
Згідно преамбули Статуту, учасниками Товариства є ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які є рівними в своїх правах (п.9.1 ст.9).
Відповідно до змісту ч.4 ст.145 ЦК України та Статуту, до компетенції Загальних Зборів, Виконавчого органу Товариства - Дирекції або Генерального директора Товариства не віднесено повноважень щодо визнання недійсності прийнятих Товариством рішень Зборів Учасників Товариства або самих таких Зборів.
Статутом також передбачено, що учасник Товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами Товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і Товариством (п.12.7.6 п.12.7 ст.12).
Статтею 145 ЦК України передбачено, що черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюється статутом товариства і законом.
Статутом Товариства передбачено, що про проведення зборів Учасники повідомляються персонально за допомогою засобів телефонного зв'язку. Повідомлення повинно бути зроблено не менше ніж за 30 днів до скликання Зборів Учасників. Підтвердженням належного повідомлення Учасників є присутність Учасників або уповноважених представників Учасників на зборах, про що зазначається в протоколі за підписом головуючого та секретаря (п.12.8 ст.12).
Збори Учасників вважаються повноважними, якщо в них присутні Учасники (представники Учасників), які володіють в сукупності більш як 60% голосів (п.12.10 ст.12).
Як вбачається з протоколу Зборів Учасників ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» від 02 жовтня 2009 року, рішення про визнання недійсним протоколу № 4 зборів засновників ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» від 15 вересня 2005 року, прийнято одним з Учасників Товариства одноособово.
За правилами ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не подано будь-яких обґрунтованих даних про те, що протокол № 4 зборів засновників ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» від 15 вересня 2005 року визнано недійсним у встановленому законом та Статуту порядку, а тому твердження про його недійсність є хибними.
Згідно договору відповідального зберігання № 2/09 від 20 вересня 2005 року укладеного між позивачем та зберігачем ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» в особі директора ОСОБА_2 ОСОБА_1 передав ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» на відповідальне зберігання 600 тон цукру-піску по ціні 3 360 гривень за тону, а всього на суму 2 016 000,00 грн.(а.с.3,4). Відповідач в добровільному порядку відмовляється повертати цукор по даному договору.
З копії довідки № 144 від 08 листопада 2005 року, податкової накладної № 144 від 16 вересня 2005 року, бухгалтерської довідки та акту прийому-передачі, виданих ТОВ «Агро-Гарант-Цукор», вбачається, що у Відповідача по справі на відповідальному зберіганні, згідно договору № 2/09 від 20 вересня 2005 року знаходиться на зберіганні 600 тон цукру, який належить ОСОБА_1 та який відображено по бухгалтерському обліку Товариства (а.с. 5,8,9,29) .
Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Згідно акту прийому-передачі цукру, який підписаний ТОВ «Агро-Гарант-Цукор», як зберігачем, і ОСОБА_1, як довірителем, відбулася передача майна на зберігання (а.с. 5).
Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в окремому або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.937 ЦК України, письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до статті 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Як вказує ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Щодо ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як чітко регламентує ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, суд не вбачає обґрунтованими дії Відповідача стосовно відмови від повернення майна, що знаходилось у нього на зберіганні.
Згідно ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
На підставі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Виходячи із аналізу та змісту вказаних документів, в судовому засіданні встановлено, що 20 вересня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор» та ОСОБА_1 у письмовій формі укладено договір відповідального зберігання майна № 2/09, за яким ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» взяло на себе зобов'язання зберігати 600 тон цукру, що належить ОСОБА_1
Як вбачається з копій листів, Позивач намагався отримати цукор-пісок в кількості 600 тон (а.с. 6,7).
Представником позивача, на обґрунтування тверджень про наявність цукру-піску та права власності, в судовому засіданні подані для огляду документи ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (договір схову цукру-піску № 09/11 від 11.10.2005 року, акти оцінки та перевірки наявності, стану та умов зберігання майна, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 ТОВ «Агро-Гарант-Цукор», складські довідки), що були предметом розгляду в цивільній справі № 2-599/09 за позовом ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору відповідального зберігання № 2/09 від 20.09.2005 року та Акту прийому-передачі до цього Договору, який досліджувався Кіровським районним судом м. Кіровограда за участю тих самих сторін та представників.
Відповідно вказаних документів ОСОБА_1, як довіритель, передав ТОВ «Агро-Гарант-Цукор», як охоронцю, 600 тон цукру-піску, який забезпечує виконання зобов'язань ТОВ «Крот» за Кредитною угодою № 5505К36 від 10.11.2005 року, що укладений з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Вказані документи містять підписи ОСОБА_1, директора та головного бухгалтера ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» та містять інформацію про належність 600 тон цукру-піску ОСОБА_1
Таким чином, зібранні у справі докази та їх належна оцінка вказують, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Гарант-Цукор» підлягає задоволенню.
Розгляд клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи було за згодою сторін відкладено до допиту свідків підписи яких стоять на всіх документах, що підтверджують отримання позивачем 600тон цукру, однак представник відповідача під час розгляду справи зазначив про недоцільність виклику заявлених ним раніше свідків, відмовився від даного клопотання, таким чином погодившись з автентичністю їх підписів. Судом після такої відмови була роз'яснена ст. 10 ЦПК.
Суд роз'яснював сторонам положення статей 10,60ЦПК України, однак сторони вказали, що інших доказів крім тих про які було зазначено під час розгляду справи, або які є в матеріалах справи не має.
На підставі викладеного та враховуючи, що відповідач в добровільному порядку відмовляється виконати умови договору зберігання в порушення умов договору та статей 936, 942, 949, 953 Цивільного Кодексу України, суд вважає можливим позов задовольнити та зобов'язати ТОВ „Агро - Гарант - Цукор” повернути ОСОБА_1 600 тон цукру.
Як регламентує ст. 79 ЦПК України, до судових витрат відноситься судовий сбір, а також, зокрема витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та витрати на правову допомогу, витрати пов'язані з проведенням експертизи.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ „Агро - Гарант - Цукор” до державного бюджету судові витрати в загальній сумі 1 820,00 гривень, з яких 1 700,00 гривень - судовий збір, 120,00 гривень - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються укладеним договором № 2/09 від 20.09.2005року, статутом ТОВ „Агро - Гарант - Цукор” , змінами до статуту ТОВ „Агро - Гарант - Цукор”, установчим договором ТОВ „Агро - Гарант - Цукор”, Цивільним кодексом України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 60,88, 213-215 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор» на користь ОСОБА_1 600,00 тон цукру.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор» на користь держави судовий зір в сумі 1 700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Кіровського О. В. Галаган
районного суду
м.Кіровограда