25 травня 2015 року Справа № 876/7048/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання: Коцур В.К.,
з участю:
представника позивача Костельного М.Й.,
представника відповідача Бойко З.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Лукор» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року у справі № 809/1389/14 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі до Ліквідатора ПрАТ «Лукор» Григорєв О.В., Приватного акціонерного товариства «Лукор» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі звернулося в суд з адміністративним позовом до Ліквідатора ПрАТ «Лукор» Григорєв О.В., Приватного акціонерного товариства «Лукор» про визнання протиправною відмови ліквідатора ПрАТ «Лукор» про визнання капіталізованих платежів та зобов'язання визнати грошові вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та внести їх до реєстру кредиторів, як вимоги першої черги.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі задоволено частково, визнано протиправною відмову ліквідатора ПрАТ «Лукор» про визнання капіталізованих платежів у розмірі 5874584 грн. 01 коп.; зобов'язано ліквідатора ПрАТ «Лукор» визнати грошові вимоги на суму 5874584, 01 грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів, як вимоги першої черги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Ліквідатор ПрАТ «Лукор» подав апеляційну скаргу, вважає таку постанову незаконною, прийнятою на підставі неправильного тлумачення судом норм чинного законодавства, що регулює нарахування капіталізованих платежів по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоровю громадян. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні виладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Позивач в запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржувана постанова прийнята судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права, є законною та просить залишити її без змін.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченні та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Лукор», як платник страхових внесків зареєстроване у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі.
Як вбачається з матеріалів справи 24 березня 2014 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі звернулося із заявою до голови ліквідаційної комісії ПрАТ «Лукор» про визнання грошових вимог на суму 7312778,97грн. 02 квітня 2014 року позивачем подано на розгляд ліквідатора заяву про уточнення грошових вимог на суму 7231947,06 грн.
В свою чергу, 10 квітня 2014 року листом №196 голова ліквідаційної комісії повідомив, що вимоги про нарахування заборгованості з капіталізованих страхових виплат заявлені позивачем є неправомірними, оскільки капіталізація платежів здійснюється, на думку відповідача, лише відносно підприємства - банкрута, а не у разі добровільної ліквідації. Таким чином, відповідач вважає, що «Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, не поширює свою дію на спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові певні документи, в тому числі, довідку відповідного органу про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів фондів соціального страхування.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, відповідно до пункту 1 «Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 (далі - Порядок) капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на «Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоровю», затвердженому Постановою КМУ № 765 від 06.05.2000р., в якому говориться про те, що при нарахуванні капіталізованих платежів здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоровю громадян.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту права, а судом при розгляді справи не враховано положень п.7 ч.1 статті 3 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( надалі КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2)спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3)спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за звернення суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналізуючи наведені вище норми КАС України та юридичну особу відповідача, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ПрАТ «Лукор» не є суб'єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.
Колегія суддів вважає, що відповідачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дій особи, яка не суб'єктом владних повноважень та зобов'язання її вчинити певні дії.
З врахуванням п.5 ч.2 ст.17 КАС України колегія суддів апеляційного суду вважає, що вірним способом захисту права позивача є пред'явлення позову про стягнення коштів.
Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наведених вище підстав, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Лукор» задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року у справі № 809/1389/14 скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І.Запотічний
Судді О.І.Довга
А.М.Ліщинський
Повний текст постанови виготовлено 30.05.2015 р.