Справа: № 810/985/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
11 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РА-ПСМ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2015 року, позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 21.11.2014 №597/22-03/35153152 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РА-ПСМ з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фріоллі» за липень 2014 року. Позивач стверджував, що придбав товари і послуги у вказаного контрагента правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими і видатковими накладними, отримані товари і послуги були використані в господарській діяльності позивача. За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0003272201 від 12.12.2014 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РА-ПСМ» зареєстроване 07.06.2007 як юридична особа, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач взятий на податковий облік 13.06.2007, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області за №114.
У період з 14.11.2014 по 20.11.2014 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 та відповідно до наказу від 14.11.2014 №1092 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РА-ПСМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фріоллі» за липень 2014 року.
Результати перевірки оформлені актом від 21.11.2014 року №597/22-03/35153152.
У ході перевірки відповідачем проаналізовано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 04.09.2014 №2062/26-59-22-0/39151871 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фріоллі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014», яким, зокрема, встановлено, що ТОВ «Фріоллі» не знаходиться за податковою адресою та не має відповідних адміністративно-господарських засобів для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю в останнього основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.
Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Фріоллі» без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Таким чином, відповідач зазначив, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер (реальність) господарських операцій у перевіряємий період.
Врахувавши викладене, відповідачем встановлено порушення ТОВ «РА-ПСМ» п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 3921 грн.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 №0003272201, яким ТОВ «РА-ПСМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4901,00 грн., у тому числі 3921,00 грн. за основним платежем та 980,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Встановлено, що в липні 2014 року ТОВ «РА-ПСМ» мало господарські відносини з ТОВ «Фріоллі».
Так, 02.06.2014 між ТОВ «РА-ПСМ» (Замовник) та ТОВ «Фріоллі» (Виконавець) укладено договір про виконання роботи №20614/1, у силу якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язувався виготовити поліграфічну продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються у додатках до договору (п.1.1).
Пунктом 1.3 договору встановлено, що виготовлення продукції, у тому числі її тиражування поліграфічними та іншими технічними засобами, здійснюється лише після затвердження Замовником оригінал-макета поліграфічної продукції. Оригінал-макет продукції виготовляється Виконавцем. Вартість виготовлення оригінал-макету входить до ціни продукції. Оригінал-макет затверджується підписом керівника Замовника або іншої особи, уповноваженої на це, з проставленням круглої печатки.
Умовами договору передбачено, що приймання-передача продукції за якістю і кількістю здійснюється сторонами шляхом оформлення і підписання видаткової накладної (п. 4.3 договору).
Сторони домовились, що оплата виготовленої Виконавцем продукції/послуг відбувалася шляхом безготівкового переказу Замовником коштів Виконавцю (п. 3.1 договору).
В порядку, визначеному пунктом 1.1 договору, сторонами затверджено додатки №10, №11 та №12, якими позивач та його контрагент погодили найменування робіт, їх вартість, а також строки виготовлення робіт.
Відповідно до Додатку №10 від 14.07.2014 до договору №20614/1 від 02.06.2014 ТОВ «Фріоллі» зобов'язувалось здійснити розробку дизайну стікера для сиру та виготовити штамп. Загальна вартість вказаних робіт склала 4820,00 грн., у тому числі ПДВ 803,33 грн..
Згідно до Додатку №11 від 24.07.2014 до договору №20614/1 від 02.06.2014 ТОВ «Фріоллі» зобов'язувалось виготовити рекламно-інформаційну вставку для зубної пасти «Колгейт» у кількості 6000 одиниць та Рекламно-інформаційний шелфтокер для зубної пасти «Колгейт» у кількості 4800 одиниць. Загальна вартість вказаних робіт склала 12384,00 грн., у тому числі ПДВ 2064,00 грн..
Відповідно до Додатку №12 від 25.07.2014 до договору №20614/1 від 02.06.2014 ТОВ «Фріоллі» зобов'язувалось здійснити розробку рекламно-інформаційних макетів для зубної щітки «Колгейт», торгової марки «Колгейт», зубної пасти «Колгейт», торгової марки «Палмолів», торгових марок «ЛСС» та «МСС». Загальна вартість вказаних робіт склала 6324,00 грн., у тому числі ПДВ 1054,00 грн..
Також встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Фріоллі» у липні 2014 виготовило та передало у власність позивача товар на загальну суму 12384,00 грн., у тому числі ПДВ 2064,00 грн., а саме: - рекламно-інформаційні вставки для зубної пасти «Колгейт» у кількості 6000,00 шт. та рекламно-інформаційний шелфтокер для зубної пасти «Колгейт» у кількості 4800,00 шт., що підтверджується видатковою накладною від 25.07.2014 №33; а також надало послуги (виконало роботи) на загальну суму 11144,00 грн., у тому числі ПДВ 1857,33 грн., а саме: - послуги з розробки дизайну стікера для сиру та виготовлення штампу, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.07.2014 №18 на загальну суму 4820,00 грн., у тому числі ПДВ 803,33 грн.; - послуги з розробки рекламно-інформаційних макетів для зубної щітки «Колгейт», торгової марки «Колгейт», зубної пасти «Колгейт», торгової марки «Палмолів», торгових марок «ЛСС» та «МСС», що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.07.2014 №34 на загальну суму 6324,00 грн., у тому числі ПДВ 1054,00 грн..
В підтвердження фактичного виконання послуг із розробки рекламної продукції, позивачем надані відповідні зразки (макети), зміст яких відповідає вимогам і завданням, що погоджені позивачем з ТОВ «Фріоллі» у додатках до договору від 02.06.2014 №20614/1.
Вартість отриманих товарів та послуг позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2014 №819 з відміткою банку про проведення платежу.
На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 3921,33 грн., позивач отримав від ТОВ «Фріоллі» податкові накладні на загальну суму 23528,00 грн.: - №18 від 14.07.2014 на суму 4820,00 грн., у тому числі ПДВ 803,33 грн.; - №33 від 25.07.2014 на суму 12384,00 грн., у тому числі ПДВ 2064,00 грн.; - №34 від 25.07.2014 на суму 6324,00 грн., у тому числі ПДВ 1054,00 грн.;
Суми ПДВ у загальному розмірі 3921,33 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Згідно з п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарівпослуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Фріоллі» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.
Встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Фріоллі», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, можливо погодитися з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: - всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); - отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; - "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо; - результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Проте, у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманої податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, відсутності контрагента за податковою адресою, доказів відсутності трудових ресурсів у контрагента позивача тощо.
Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.
Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеним контрагентом, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, основними видами економічної діяльності позивача у перевіряємий період були: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, а також 17.21 виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, 18.12 друкування іншої продукції, 74.10 спеціалізована діяльність із дизайну, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданими Головним управлінням регіональної статистики (а.с.128).
Крім того, встановлено, що ТОВ «РА-ПСМ» придбало у ТОВ «Фріоллі» відповідні поліграфічні (рекламні) матеріали та замовило послуги з розробки рекламно-інформаційних макетів з метою виконання зобов'язань, взятих позивачем за договорами з ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна та ТОВ «Алтинівський Сирзавод».
Так, за договором від 28.02.2012 №007/2-СР-РSМ/12 та Додатком №30 від 25.07.2014 Виконавець (ТОВ «РА-ПСМ») зобов'язувався розробити дизайн і виконати адаптацію рекламно-інформаційних матеріалів Замовника (ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна») відповідно до законодавства України та відповідно до вимог Замовника. За договором від 22.10.2007 №005/1-СР-РSМ/07 Виконавець (ТОВ «РА-ПСМ) зобов'язувався виконувати із своїх матеріалів на користь Замовника (ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна») рекламно-інформаційні матеріали, що відповідають завданню Замовника, зазначеному у Додатках до договору. За договором про виготовлення поліграфічної продукції від 24.06.2014 №240614 Замовник (ТОВ «Алтинівський сирзавод» доручає, а Виконавець (ТОВ «РА-ПСМ») зобов'язувався виготовити поліграфічну продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до договору.
Враховуючи, що виготовлена і розроблена ТОВ «Фріоллі» на замовлення позивача поліграфічна продукція та рекламно-інформаційні матеріали повністю відповідають рекламним матеріалам, погодженим та затвердженим ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна» та ТОВ «Алтинівський сирзавод» у додатках до відповідних договорів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність господарської мети, що виражена у належному виконанні позивачем зобов'язань за договором з контрагентом.
Тобто, в даному випадку укладенню позивачем договору з ТОВ «Фріоллі» про виконання роботи та додатків до нього, згідно якого позивач виступав замовником, передували зобов'язання, покладені на позивача як виконавця за договором з ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна» та ТОВ «Алтинівський сирзавод», відповідно господарська операція між позивачем та ТОВ «Фріоллі» випливає та є похідною від правочинів, укладених з ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна» та ТОВ «Алтинівський сирзавод», що й зумовлює наявність господарської мети.
При цьому, фактичне виконання ТОВ «Фріоллі» зобов'язань перед ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна» та ТОВ «Алтинівський сирзавод» підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт, видаткових і податкових накладних.
Також були досліджені долучені до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості позивача за 3 квартал 2014 року, за січень-вересень 2014 року, оборотно-сальдові відомості по рахунках 631, 231, 281 за 3 квартал 2014 року, якими підтверджується рух активів, оприбуткування та списання отриманих від ТОВ «Фріоллі» товарів та послуг.
Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ "Фріоллі", його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 3921,00 грн., проведена перевірка не охоплює всіх встановлених судом обставин, висновки податкового органу побудовані на припущенні неможливості здійсненні діяльності без урахування та оцінки всіх первинних документів, дослідження всіх істотних для справи обставин.
Посилання податкової інспекції на відсутність у контрагенту позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не приймаються судом до уваги, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.
Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На період взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Фріоллі», останнє було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.
Критичне ставлення до посилання відповідача на обставини, що встановлені актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 04.09.2014 №2062/26-59-22-0/39151871 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фріоллі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014», оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 у справі №826/14425/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, були спростовані висновки ДПІ щодо відсутності ТОВ «Фріоллі» за місцезнаходженням та визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Фріоллі» на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки.
Отримання відповідачем акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.
Необхідно також звернути увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентом, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.
Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів), а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях щодо протиправної діяльності контрагента позивача.
Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки акту зустрічної звірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.
Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011, та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах відповідно до ст. 244-2 КАС України.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 червня 2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 11 червня 2015 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.