Справа: №2а-7130/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
08 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.10.2009 року №0001194120/0, від 15.12.2009 року №0001194120/1, від 07.05.2010 року №0001914120/2, від 07.05.2010 року №0001914120/2,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.10.2009 року №0001194120/0, від 15.12.2009 року №0001194120/1, від 07.05.2010 року №0001914120/2, від 07.05.2010 року №0001914120/2.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Під час апеляційного розгляду справи відповідача замінено правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Укртранснафта» з питань правильності нарахування та сплати сум податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року; за наслідками перевірки складено акт від 21.09.2009 року №410/41-20/31570412.
Актом перевірки встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки товариством несвоєчасно подано платіжні доручення на сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим затримано сплату узгодженого податкового зобов'язання в сумі 3933312,00 грн на 18 днів.
02 жовтня 2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001194120/0, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 3933312,20 грн до позивача застосований штраф у розмірі 393331,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішення позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за наслідками чого рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 09.12.2009 року №14537/10/25-020 скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Також, за наслідками розгляду скарги рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 18.02.2010 року №1013/10/25-114, з урахуванням рішення про внесення змін до рішення про результати розгляду скарги, скасовано податкове повідомлення - рішення від 02.10.2009 року №0001194120/0 в частині сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 364179,70 грн.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 28.04.2010 року №4135/6/25-0215 скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 02.10.2009 року №0001194120/0 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 18.02.2010 року №1013/10/25-114 - без змін.
За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 15.12.2009 року №0001194120/1 про застосування штрафу у розмірі 3933312,20 грн, від 07 травня 2010 року №0001194120/2, від 07 травня 2010 року №0001194120/3 про застосування штрафу у розмірі 29151,50 грн та аналогічного змісту.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Відповідно до пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
17 квітня 2009 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року, в якій визначив суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 4229025, 00 грн, та суму штрафу - 82,00 грн. Відповідно, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість припадає на 30.04.2009 року.
Згідно акту перевірки, частина узгодженого податкового зобов'язання була погашена за рахунок переплати на 295713,00 грн, відповідно, станом на 30.04.2009 року у позивача рахувалася переплата з податку на додану вартість.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.03.2009 року товариством подано до акціонерного комерційного банку «Європейський» платіжне доручення від 12.03.2009 №694 на перерахування до Шевченківського районного відділу державного казначейства податку на додану вартість у розмірі 20000000,00 грн., проте акціонерний комерційний банк «Європейський» надіслав товариству повідомлення від 13.03.2009 року №4 про невиконання розрахункового документа від 12.03.2009 року №694 у зв'язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.
Враховуючи зазначене, позивач надіслав до акціонерного комерційного банку «Європейський» лист від 18.05.2009 року №27-00/290/2337, в якому платіжне доручення від 12.03.2009 №694 замінив на наступні: від 18.05.2009 року №715, від 18.05.2009 року №716, від 18.05.2009 року №717, від 18.05.2009 року №718, від 18.05.2009 року №719. Вказані платіжні доручення банком теж не виконано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року у справі №41/301 зобов'язано акціонерний комерційний банк «Європейський» виконати платіжні доручення, зокрема, від 18.05.2009 року №715; від 18.05.2009 року №716; від 18.05.2009 року №717; від 18.05.2009 року №718; від 18.05.2009 року №719, які подані відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта» до акціонерного комерційного банку «Європейський».
Також, вказаним рішенням встановлено, що акціонерний комерційний банк «Європейський» в порушення умов договору про відкриття та обслуговування поточних рахунків та норм чинного законодавства платіжні вимоги не виконав, зокрема, в день надходження до банку платіжних документів, зокрема, від 12.03.2009 року №694, від 18.05.2009 року №715; від 18.05.2009 року №716; від 18.05.2009 року №717; від 18.05.2009 року №718; від 18.05.2009 року №719, не перерахував до Державного бюджету України кошти у розмірі 20000000,00 грн по податку на додану вартість. На підтвердження наявності коштів на відкритих поточних рахунках, позивач - ВАТ «Укртранснафта», надавав суду банківські виписки, згідно яких станом на день звернення до банківської установи для здійснення розрахункових операцій за наданими платіжними дорученнями у позивача обліковувалися кошти в сумі 123903747,52 грн.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що покладення на платника податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з причин, що не залежать від такого платника, не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема на підпункті 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 02.10.2009 року №0001194120/0, від 15.12.2009 року №0001194120/1, від 07.05.2010 року №0001914120/2, від 07.05.2010 року №0001914120/2.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 15.06.2015 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.М. Оксененко
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Оксененко О.М.