Справа: № 826/3787/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
02 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просила: стягнути заборгованість перед бюджетом у розмірі 636372,64 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1) (04070, АДРЕСА_1) на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за ОСОБА_2 обліковується податковий борг в розмірі 636372,64 грн., в т.ч. з податку на додану вартість в розмірі 79789,57 грн., з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 556583,07 грн.
При цьому, податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виник внаслідок проведеної Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві планової виїзної перевірки вчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22.07.2013.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013: № 0000582656170109, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, в сумі 170,0 грн., № 0000592656170109, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 549 757,29 грн., № 0000602656170109, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 70 778,5 грн.
За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень до суду постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2013 р. визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.08.2013 №0000602656170109, №0000592656170109, №0000582656170109.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2013 р. скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Крім того, відповідачем подано податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності у ФОП ОСОБА_2. та визначено авансові внески щомісячні: №9087369477 від 11.02.2013 р. термін сплати 15.03.2013 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 грн.; №9087369477 від 11.02.2013 р. термін сплати 15.05.2013 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 грн.; №9087369477 від 11.02.2013 р. термін сплати 15.08.2013 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 грн.; №9087369477 від 11.02.2013 р. термін сплати 15.11.2013 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 554,65 грн.; №9087368736 від 11.02.2013 р. термін сплати 31.07.2013 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 2218,00 грн.; №9087639603 від 30.04.2013 р. термін сплати 31.07.2013 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 2218,00 грн.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно п.54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У відповідності до п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
При цьому, згідно п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п. 58.13 ст. 58 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
З аналізу наведених норм вбачається, що зазначені суми податкових зобов'язань є узгодженими, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податковим органом на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу від 17.12.2014 р. №7505-25, якою визначено суму податкового боргу платника податків за узгодженими зобов'язаннями станом на 16.12.2014 р. в сумі 636372,64 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені документи надіслані на адресу відповідача та отримані останнім 29.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно п.5.41 ст.41 Кодексу, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу і виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки платником податку у встановлені законодавством строки не сплачено податкових зобов'язань, суми яких є узгодженими та набули статусу податкового боргу, то сума податкового боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Мацедонська В.Е.
Лічевецький І.О.