Справа: № 810/4974/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
11 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - Назарук Ольги Владиславівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азеліс Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Азеліс Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, оскільки вони прийняті на підставі помилкових висновків податкового органу про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог податкового законодавства.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів від 26 липня 2013 року № 0000042300 в частині донарахувань податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 408351,35 грн. та за штрафними санкціями у сумі 80990,59 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року залишено постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області від 26 липня 2013 року № 0000042300, № 0000052300, № 0000062300, № 0000101702 та № 0000072200.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - Назарук Ольга Владиславівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Азеліс Україна» зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 9 липня 1999 року та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів.
Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Азеліс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 27 червня 2013 року № 410/22-01/30472967, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті138, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» занизило суму податку на прибуток на загальну суму 2976804,75 грн.; вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» було занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1185402,00 грн.; встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 511806,00грн.; пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку при здійсненні виплат нерезиденту у вигляд процентів за позиками компанії-нерезиденту «Azelis France SAS»(Франція) («Azelis CEE Holding a.s.)(Чеська Республіка) у розмірі 15 % на загальну суму 77487,53 грн.; підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 58903,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 3699909,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 2976805,00 грн. та за штрафними санкціями на 723104,00 грн.), податкове повідомлення-рішення № 0000052300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на додану вартість на 1313523,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 1185402,00 грн. та за штрафними санкціями на 128121,00 грн.), податкове повідомлення-рішення 0000062300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 511806,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000101702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на доходи фізичних осіб у сумі 70816,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 58903,00 грн. та за штрафними санкціями на 11913,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000072200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація) у сумі 96859,41 ( в тому числі за основним платежем на 77487,53 грн. та за штрафними санкціями на 19371,88 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податковим кодексом України.
Щодо твердження представників позивача про помилковість висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про заниження ТОВ «Азеліс Україна» податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.
Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту був Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України.
За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку)
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Азеліс Україна» придбано у ТОВ «Кийавіа» авіаквитки на загальну суму 10214,82 грн.
При цьому, колегією суддів встановлено наявність у товариства належним чином оформлених наказів про направлення у відрядження, звітів про використання коштів на відрядження, посвідчень про відрядження з відповідними відмітками прибуття в пункти призначення та вибуття з них, страхових полісів, які на думку колегії суддів підтверджують реальність та необхідність авіаперельотів працівників підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю, оскільки витрати на придбання авіаквитків працівників позивача безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а саме: як видно з наказів та посвідчень про відрядження такі квитки придбавались з метою участі працівників позивача в тренінгах, семінарах, а також здійснення поїздок з метою подання відповідної звітності. Вказані поїздки здійснювались працівниками позивача до м. Прага на підприємство «Арно Чехія» («Azelis Czech Republik»), м. Брюсель на підприємство «Азеліс Бенелюкс», м. Париж на підприємство «Азеліс Франсе», м. Ранкорн на підприємство «Azelis UK», м. Варшава на підприємство «Азеліс Полска».
Факти авіаперельотів підтверджуються документами, наявними в матеріалах справи: наказами про відрядження, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, посвідченнями про відрядження, документами, що підтверджують проживання у готелях, авіаквитками, посадковими талонами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати, понесені на придбання послуг авіаперельотів (авіаквитків), оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують фактичне виконання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) та доводять їх використання підприємством у власній господарській діяльності, що давало позивачу підстави для включення вартості даних послуг до складу витрат.
Враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано суду документальне підтвердження факту необхідності авіаперельоту у ті країни, в які придбані квитки.
Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Азеліс Україна» не було завищено суму податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Кийавіа».
Також, ТОВ «Азеліс Україна» нараховано податок на додану вартість на митну вартість відповідно до вантажно-митних декларацій, який було сплачено на митниці та відображено в складі податкового кредиту в рядку 12.4 «Обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам» декларації з податку на додану вартість.
Відповідно до матеріалів справи, не встановлено відхилення вартісних показників між вартістю товару за 1 одиницю товару зазначеного у видаткових накладних на відвантаження товару, виданих покупцям та кількістю товару, зазначеного в виданих податкових накладних, які складають податкові зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Азеліс Україна").
Відповідно до матеріалів справи, Додаток № 9 до акту податкової перевірки, на якому ґрунтуються висновки відповідача про реалізацію товарів нижче митної вартості, не містить обґрунтування розрахунків, а також відомостей стосовно того, з яких джерел взяті дані наведені в таблиці та яким чином відповідач розраховував відповідні відхилення.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» є незаконним.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000052300 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо твердження позивача про хибність висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункт 4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Азеліс Україна» було перераховано за авіаквитки за працівників виробничого призначення у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 110246,40 грн., в період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 113143,40 грн., у період з 1 грудня по 31 грудня 2012 року на суму 136067,59 грн.
Оскільки позивачем надано суду та приєднано до матеріалів справи, документальне підтвердження факту необхідності авіа перельоту у ті країни, в які придбані квитки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Азеліс Україна» не було занижено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 58903,00 грн.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000101702 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо твердження позивача про помилковість висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Пунктом 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Судом першої інстанції було встановлено, що 29 листопада 2005 року між ТОВ «Арно Україна» (Позичальник) та нерезидентом Фірмою «Azelis Frаnce Sas» (Позикодавець) укладено договір позики №Б/н.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Азеліс Україна» під час погашення позики було сплачено податок, який утримується на користь бюджету при виплаті доходів нерезиденту («Azelis Frаnce Sas» у період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 77487,53 грн. (в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 28364,78 грн. (15% податку від загальної суми винагороди 189098,53 грн.) та за 1 квартал 2012 року на загальну суму 49122,75 грн. ( 15% податку від загальної суми 327485,01 грн.).
Таким чином, враховуючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000072200 є протиправним та підлягає скасуванню.
Твердження позивача щодо неправомірності висновків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, є обгрунтованим з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункт 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Судом першої інстанції було встановлено, що 05 січня 2012 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір-доручення № 01/12/13 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, згідно умов якого Довіритель (ТОВ «Азеліс Україна») доручає, а Повірений (ФОП ОСОБА_3.) зобов'язується за рахунок Довірителя організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і закордонних країн.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні виписано: акти виконання (надання) транспортно-експедиційних послуг та банківські виписки.
Таким чином, в матеріалах справи наявне документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні.
Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Азеліс Україна» та «HR Consulting», в особі ФОП ОСОБА_4, 26 січня 2012 року укладено договір про надання послуг з пошуку та підбору персоналу № 26/0112, згідно умов якого, ФОП ОСОБА_4 (виконавець) зобов'язується здійснювати за заявкою Замовника (ТОВ «Азеліс Україна») послуги з надання замовникові працівників для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних із виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з пошуку та підбору персоналу виписано: акти здачі-приймання виконаних робіт, банківські виписки, накази про призначення на роботу, платіжні доручення та інші первинні документи.
Також, встановлено, що посадовими особами податкового органу, при складанні додатку № 5 до акту перевірки допущено помилку, а саме: внесення до реєстру отриманих актів від агентства «HR Consulting» не існуючі акти ( від 2 серпня 2010 року № УСО-000551 на суму 1600,00 грн., від 10 листопада 2010 року № УСО-000787 на суму 48000,00 грн., від 20 січня 2011 року на суму 24000,00 грн., від 3 липня 2012 року № УСО-000581 на суму 8302,59 грн., від 8 липня 2012 року № УСО-000642, від 30 вересня 2012 року № УСО-000861 на суму 7036,95 грн., від 3 вересня 2012 року № УСО-000781 на суму 73210,00 грн., від 31 жовтня 2012 року № УСО-000892 на суму 7232,95 грн., від 30 листопада 2012 року № УСО-001037 на суму 1760,74 грн. та від 31 грудня 2012 року № УСО-008890 на суму 1622,17 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом при складанні додатку № 5 до акту перевірки протиправно збільшені грошові зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на прибуток підприємств на 181067,99 грн.
01.04.2008 року між ТОВ «Азеліс Україна» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг № 4, згідно умов якого Замовник (ТОВ «Азеліс Україна») доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_5) зобов'язується надати послуги з практичної допомоги в наборі, друкуванні та копіюванні ВМД.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг виписано: акти виконання робіт та банківські виписки.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що надані документи оформлені у відповідності до вимог пункту 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, товарно-транспортні накладні CMR дають змогу встановити факт виконання ФОП ОСОБА_5 зобов'язань за господарським договором.
29 червня 2011 року, між ТОВ «Азеліс Україна» та ТОВ «Агростройперспектива» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на території України № 290601, згідно умов якого ТОВ «Азеліс Україна» (Замовник) доручає, а ТОВ «Агростройперспектива» (експедитор) зобов'язується за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування виписано: акти виконаних робіт, копії договорів, банківські виписки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні CMR.
Отже, з урахуванням матеріалів справи факт виконання умов договорів: від 29 червня 2011 року № 290601, від 26 січня 2012 року № 26/0112, від 1 квітня 2008 року № 4та від 5 січня 2012 року № 01/12/13 підтверджується.
Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Азеліс Україна» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 13.2 статті 13 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, пункту 160.2 статті 160, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_7, ТОВ «Кийавіа», ТОВ «Агростройперспектива» є протиправним та необгрунтованим.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а вказаний позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - Назарук Ольги Владиславівни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Мацедонська В.Е.
Грищенко Т.М.