14 травня 2015 р. Справа № 876/6128/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю:
секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року в справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Племінний завод «Закарпатський» про скасування постанови, -
11 лютого 2013 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Племінний завод «Закарпатський» про скасування постанови заступника начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Венжеги М. Р. від 28 серпня 2012 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді № Ю-212у від 05 червня 2012 року про сплату боргу публічному акціонерному товариству «Племінний завод «Закарпатський» в сумі 21019 грн 34 коп у виконавчому провадженні № 33832971.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем не з'ясовано чи поширюється на вимогу стягувача дія мораторію у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову ВП № 33832971 заступника начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області Венжеги М. Р. від 28 серпня 2012 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді № Ю-212у від 05 червня 2012 року про стягнення з публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Закарптський» боргу в сумі 21019,34 грн.
Зазначену постанову мотивовано тим, що вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області виникли після порушення справи про банкрутство, тобто є поточними.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічним акціонерним товариством «Племінний завод «Закарпатський», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення такої.
10 серпня 2012 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Венжегою М. Р. відкрито виконавче провадження з виконання вимоги № 212 виданої 05 червня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про стягнення з публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 21019 грн 34 коп.
28 серпня 2012 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Венжегою М. Р., відповідно до ухвали суду від 20 грудня 2011 року у справі № 5008/1818/2011, якою порушено провадження у справі про банкрутство боржника, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № 212 виданої 05 червня 2012 року про стягнення з публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 21019 грн 34 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваної постанови про зупинення виконавчого провадження вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.
Аналіз змісту даної норми, на думку суду апеляційної інстанції, дає підстави для висновку, що застосування наслідків передбачених у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника є можливим якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію.
Тобто, передумовою зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення щодо стягнення коштів є з'ясування факту поширення на вимогу стягувача дії мораторію.
Таких дій відповідачем не здійснено, що визнається відповідачем у запереченні на позовну заяву.
Водночас, твердження відповідача про неможливість вчинення таких дій є безпідставним, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, а відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова про зупинення виконавчого провадження прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Племінний завод «Закарпатський» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року в справі № 807/338/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
Р. В. Кухтей