28 травня 2015 року Справа № 876/3738/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 31 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
04 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй, як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 2 серпня 2014 року включно; зобов'язати відповідача нарахувати їй як особі віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 2 серпня 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених коштів; стягнути з відповідача на її користь, як особі, віднесеній до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, нараховані, але невиплачені підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період в межах строку позовної давності по 02 серпня 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених коштів.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 31 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_2 у період з 04 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року підвищення до пенсії, додаткової пенсії у розмірах, відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області у період з 04 червня по 02 серпня 2014 року включно здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 відповідно до ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на радіоактивно забрудненій території у зоні гарантованого добровільного відселення, з врахуванням виплачених їй сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області у період з 04 червня по 02 серпня 2014 року включно здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Перерахунок та виплату додаткової пенсії здійснити, виходячи з положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених їй сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
Також, апелянт по справі зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги того, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат та здійснювати видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України в Законі «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, а також на було враховано, що згідно ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Зокрема, апелянт по справі також зазначив, що Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» до видатків бюджету не віднесено проведення спірних виплат у розмірах визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу. Колегія суддів перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 (посвідчення серія НОМЕР_1).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, а не у співвідношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
В зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що починаючи з 01 січня 2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції Закону України від 06 липня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 31 липня 2014 року, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вказані норми Закону набули чинності з 03.08.2014 року, відтак, позивач має право на отримання коштів у розмірах, передбачених ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 02.08.2014 року включно.
Відтак, колегія суддів дійшла переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 02.06.2014р. по 02.08.2014р. включно.
З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області - залишити без задоволення.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 31 грудня 2015 року по справі №162/1723/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Д.М. Старунський
Суддя А.І. Рибачук