28 травня 2015 р. Справа № 876/3714/15
Колегія Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 05 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-
05 грудня 2014 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка віднесена до першої категорії, інвалід третьої групи постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та непрацюючим пенсіонером відповідно до ст.39,50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 05 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_2 пенсії в розмірах, передбачених ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з визначеного частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком, з 05 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням проведених виплат. В решті частини позовних вимог відмовлено. Постанову у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач постійно проживає в смт.Любешів Волинської області, до 24.09.2014 року була працюючим пенсіонером та підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, до 24.09.2014 року не отримувала. Позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи першої категорії, має ІІІ групу інвалідності.
Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-ХІІ) визначено, що особам, віднесених до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
На даний час Закони України «Про державний бюджет України на 2011 рік», «Про державний бюджет України на 2012 рік» та «Про державний бюджет України на 2013 рік», якими було обмежено застосування Закону №796-ХІІ у вказані періоди, втратили чинність.
Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року, не передбачено жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Законом України №1622-VII від 31.07.2014 року, які набрали чинності з 03.08.2014 року, якими передбачений п. 6-7 Прикінцевих положень про те, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Провівши системний аналіз вищенаведеного законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, враховуючи те, що позивач звернулася за захистом прав 05 грудня 2014 року, то задоволенню підлягають позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 05 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням проведених виплат.
Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання дії відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст. ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не підлягає до задоволення, оскільки позивач до 24.09.2014 року перебувала на обліку в УПФ України у Любешівському районі як працюючий пенсіонер та підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території гарантованого добровільного відселення до вказаної дати не отримувала.
Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 05 січня 2015 року по справі № 162/1803/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Д.М. Старунський
Суддя А.І. Рибачук