24 березня 2009 р.
Справа № 22-а-3622/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретареві -Касян В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу міського управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до міського правління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради, яким просив визнати протиправним дії відповідача; стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 2180 грн.; стягнути моральну шкоду у сумі 500 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано дії міського управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради протиправними.
Зобов'язано міське управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради перерахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 2180 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в апеляційній скарзі, міське управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року, відповідно до ст. 200 КАС України, слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має першу категорію, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 11.02.1993 року (а.с. 5) та перебуває на обліку в міському управлінні праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ОСОБА_1 присвоєно другу групу інвалідності безстроково.
Згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам другої групи, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до Законів України розмір мінімальної заробітної плати склав у 2007 р. з 01.01.07 року -400 грн.
Проводячи дії щодо нарахування та виплаті позивачеві сум щорічної виплати на оздоровлення відповідно до положень ст. 48 зазначеного Закону України, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області виходило з того, що застосуванню підлягає розмір виплат на оздоровлення, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто, відповідно в 2007 році - 120 грн.
Проте з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Частиною 1 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-У від 5 жовтня 2006 року).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Верховною Радою України дія статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протягом 2007 років не призупинялась.
Встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому Законами України.
Законами України про Державний бюджет України щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів.
Відповідно до положень ст. 35 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України та несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.
Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України отримають повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
У даному випадку головним розпорядником коштів для виплати разової щорічної допомоги, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є Міністерство праці та соціальної політики України.
Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, належного їх виконання, визначених нормативно-правовими актами, та виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів своєї діяльності за рахунок бюджетних коштів.
Граничний обсяг видатків загального фонду бюджету на плановий рік доводиться до головного розпорядника в цілому, що дає можливість головному розпоряднику здійснити розподіл граничного обсягу видатків з урахуванням пріоритетних напрямів своєї діяльності.
Бюджетні запити розробляються головним розпорядником бюджетних коштів за участю підпорядкованих йому установ на основі їх проектів кошторисів.
Обов'язок щодо нарахування та вчинення дій щодо виплати щорічної допомоги позивачі відповідно до України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" законодавством держави покладений на органи праці та соціального захисту населення, яким є відповідач.
Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 790, визначено, що серед основних завдань управління праці та соціального захисту населення є призначення та виплата соціальної допомоги.
Данні, які би безспірно свідчили про те, що відповідач міське управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради вчинив всі необхідні дії для виконання свого обов'язку для здійснення нарахування та проведення виплати позивачеві ОСОБА_1 зазначеної соціальної допомоги, останнім суду не надані.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати в 2007 р.
Аналізуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання неправомірними дій та щодо зобов'язання міського управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради зробити перерахунок Красільнікову Володимиру Миколайовичу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік.
В апеляційному порядку позивачем ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції оскаржено не було. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Інші доводи апелянта не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу міського управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року -без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст виготовлений та підписаний 30 березня 2009 року.
Згідно з оригіналом
Суддя