Справа № 2-а-1126/09 Головуючий у І інстанції Поліщук Н.В.
Суддя-доповідач Коротких А.Ю.
22 липня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Коротких А.Ю.,
суддів Мельничука В.П.,
Хрімлі О.Г.,
при секретарі Калініній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку та стягнення суми, -
У квітні 2009 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом про стягнення з відповідача недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30 % як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з нарахуванням щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та провести відповідні виплати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунку, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підлягає пенсія позивача, яку вона отримувала з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись у повному обсязі.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується даними відповідного посвідчення (а. с. 7).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом України «Про Державний бюджет України», який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет Закону України «Про Державний бюджет України» чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
Проте, судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до ч. 2 якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання вищевказаних виплат у відповідному розмірі позивач повинна була дізнатися з моменту виникнення порушення права на отримання таких виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України (а. с. 14), позовні вимоги за період до 01.04.2008 року, тобто в межах річного строку з моменту звернення з адміністративним позовом, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, судовою колегією приймається до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, пенсія позивача підлягає перерахунку відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача, як дитині війни.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва - задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 12 травня 2009 року - скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та провести відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 27 липня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді: