04 червня 2015 року м. Київ К/800/53981/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого СуддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Косівської міської ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправними рішень Косівської міської ради, -
ОСОБА_5 пред'явив позов до Косівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 (із врахуванням зменшення розміру позовних вимог) про визнання протиправними та скасування рішення Косівської міської ради від 19 вересня 2012 року № 2.64-16 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та передачу їх у власність ОСОБА_4 та рішення Косівської міської ради від 21 листопада 2012 року № 5.93-17 в частині відмови ОСОБА_5 в затвердженні технічної документації із землеустрою по передачі у власність земельної ділянки площею 0,0076 га по АДРЕСА_1 для обслуговування гаража.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Косівської міської ради від 19 вересня 2012 року № 2.64-16 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та передачу їх у власність ОСОБА_4 та рішення Косівської міської ради від 21 листопада 2012 року № 5.93-17 в частині відмови ОСОБА_5 в затвердженні технічної документації із землеустрою по передачі у власність земельної ділянки площею 0,0076 га по АДРЕСА_1 для обслуговування гаража.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що Косівська міська рада розглянула заяву ОСОБА_4 про передачу йому земельної ділянки у власність та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та 19 вересня 2012 року рішенням № 2.64-16 затвердила ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; вирішила передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0807 га, в тому числі по ділянках за цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0340 га, в тому числі по угіддях: під будівлями - 0,0340 га, сіножаті - 0,0160 по АДРЕСА_1; для ведення особистого селянського господарства площею 0,0307 га., в тому числі по угіддях: багаторічні насадження - 0,0307 га по АДРЕСА_1.
21 листопада 2012 року Косівська міська рада рішенням № 5.93-17 відмовила ОСОБА_5 в затвердженні технічної документації по передачі земельної ділянки площею 0,0076 га у власність по АДРЕСА_1, для обслуговування гаража в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка передана у власність його синові ОСОБА_4
Із листа районного архітектора, на ім'я міського голови вбачається, що до Косівської районної архітектури поступило три кадастрові плани суміжних земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1. Два кадастрові плани виготовлені на ім'я ОСОБА_5, площею - 0,0491 га, та площею - 0,0076 га, і кадастровий план на ім'я ОСОБА_4, площею 0,0807 га. Вищезгадані кадастрові плани виготовлені МП «Діл-Інженер» і ПП «Гектар». Земельні ділянки накладаються.
Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи дану справу по суті, виходили із того, що її належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до технічної документації № 745-52 на будівництво літньої кухні і добудову (кімнати з кухнею і ванною до житлового будинку) АДРЕСА_1 за 1979 р., вбачається, що забудовником вказаний ОСОБА_5, з копії плану забудови садибної ділянки вбачається, що гараж розміром 3,5 на 5,6 м. знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача.
Під час відводу земельної ділянки, розбивки будівель в натурі та передачі проектної документації 15 січня 1979 року, представник районного архітектора в присутності представника виконкому Косівської міської Ради народних депутатів відвів земельну ділянку забудовнику ОСОБА_5 для забудови садиби. Відповідно до плану забудови садиби в натурі позначено кути земельної ділянки, житлового будинку та надвірних будівель, які закріплені в натурі дерев'яними коликами і передані забудовнику.
В грудні 1993 року рішенням сесії міської Ради народних депутатів № 18 було передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,4228 га. та зареєструвано в книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю за № 631.
Відповідно до договору оренди землі від 04 червня 2012 року Косівська міська рада надала ОСОБА_5 земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться по АДРЕСА_1 у строкове платне користування на п'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
26 лютого 2010 року Косівська міська рада, розглянувши заяву ОСОБА_5 прийняла рішення про надання ОСОБА_5 дозволу на виготовлення технічної документації по передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність.
Відповідно до копії технічної документації із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування гаража у власність за адресою АДРЕСА_1, копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, вбачається, що гараж знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача.
Згідно частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вирішення наведеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, його розгляд повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до неправильних висновків, що справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 157, 211, 222, 228, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Косівської міської ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправними рішень Косівської міської ради закрити.
Роз'яснити позивачеві право на звернення до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Суддя В.С. Заяць