"13" травня 2015 р. м. Київ К/9991/33724/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,
при секретарі: Луцак А.В.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012
у справі № 2а-12865/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_4
до 1. Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську
2. Державної податкової адміністрації України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 постанову суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2011 № 0001761703 та № 0001771703, позов у цій частині задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.08.2011 № 0001761703 та № 0001771703; в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську щодо встановлення порушень в акті перевірки від 10.08.2011 № 6365/17-3/НОМЕР_3 та прийняття на підставі цього акта податкових повідомлень-рішень; про зобов'язання ДПА України провести перевірку стану організації роботи в ДПІ у м. Івано-Франківську постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.08.2011 № 6365/17-3/НОМЕР_3. Згідно з цими висновками СПД ОСОБА_4 порушила норми ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Декрет № 13-92), ст. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.12.1993р. № 12 (з наступними змінами і доповненнями) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за № 64), ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР). Ці порушення пов'язані з тим, що позивач завищила витрати в податковому обліку за 2009 рік на загальну суму 4633333,33 грн. та податковий кредит в податковому обліку за листопад, грудень 2009 року на загальну суму 897952,00 грн. за наслідками нікчемного правочину з поставки від ТОВ «Будівельна компанія «Міг» підрядних робіт, внаслідок чого занизила податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік на 695000,00 грн. та з податку на додану вартість на 897952,00 грн.
За наслідками перевірки ДПІ стосовно СПД ОСОБА_4 прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.08.2011: № 0001761703 - про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 695000,00 грн. (за основним платежем); № 0001771703 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 897952,00 грн. за основним платежем та 224488,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу підрядних робіт (виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва по АДРЕСА_1 від ТОВ «Будівельна Компанія «Міг» за договором будівельного підряду від 20.10.2009 №20/10-П останній виписав позивачу податкові накладні; сторони договору підписали акти приймання-виконаних підрядних робіт; позивач сплатила їх ціну, а в податковому обліку включила вартість робіт до суми витрат, а суми ПДВ, нараховані у складі ціни, - до суми податкового кредиту.
Частиною 2 ст. 13 Декрету № 13-92 визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (частина 3 цієї статті).
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із встановлених у справі обставин щодо відсутності реальних операцій з поставки будівельних робіт між позивачем та ТОВ «Будівельна Компанія «Міг». Цей висновок суд зробив на підставі оцінки приєднаних до справи доказів про відсутність у ТОВ «Будівельна Компанія «Міг» виробничих потужностей (основних засобів), трудових ресурсів (згідно статистичних даних станом на 4-й квартал 2009 року в цьому товаристві значиться працюючою 1 особа (директор)), об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, в тому числі в галузі будівництва; відсутності товариства за місцезнаходженням, його реєстрації за адресою масової реєстрації суб'єктів господарської діяльності: м. Київ, вул. Панаса Мирного, за якою зареєстровано 193 СГД; невиконання податкового обов'язку в 2009 році (неподання податкової звітності та несплата податкових зобов'язань). З врахуванням цих обставин суд визнав, що надані позивачем документи первинного обліку (акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3)) не відповідають вимогам ст. 1, частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо складання документів по факту господарської операції, а відтак не можуть бути підставою для податкового обліку. З таких же підстав суд дійшов до аналогічного висновку при оцінці податкових накладних, виписаних ТОВ «Будівельна Компанія «Міг». Висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. У цій постанові Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.
У зв'язку з цим не можна погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права. Висновок про наявність підстав для задоволення позову апеляційний суд обґрунтував посиланням лише на те, що оцінка ДПІ правочину підряду між позивачем та ТОВ «Будівельна Компанія «Міг» виходить за межі компетенції відповідача; позивач правомірно збільшив у податковому обліку витрати на 4633333,33 грн. та податковий кредит на 897952,00 грн., оскільки ці суми підтверджені документами первинного обліку та податковими накладними, виписаними ТОВ «Будівельна Компанія «Міг», а податкова інформація щодо відсутності реальної господарської діяльності з боку цього товариства, на яку є посилання в акті перевірки, відноситься до іншого періоду часу, ніж той, коли був укладений договір підряду між позивачем та цим товариством та здійснені на виконання договору господарські операції.
При цьому суд апеляційної інстанції не дав жодної оцінки вище наведеним обставинам щодо фактичного стану діяльності ТОВ «Будівельна Компанія «Міг», на які посилається ДПІ і які були взяті до уваги судом першої інстанції при обґрунтуванні висновку щодо встановлених обставин у справі. Оскільки оцінка доказів апеляційним судом зроблена без дотримання вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), його висновок, що постанова суду першої інстанції не відповідає обставинам у справі, нормам процесуального та матеріального права, є помилковим.
Відповідно до статті 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги відповідно до частини другої ст. 220 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби задовольнити.
Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев