04 червня 2015 року м. Київ К/800/14546/15 ,К/800/14801/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі № 639/12572/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, в якому просила: визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова від 10.11.2014р. про відмову в проведенні перерахунку пенсії від заробітної плати; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова провести їй перерахунок пенсії державного службовця з 10.11.2014р., включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової винагороди за вислугу років у загальній сумі 15847, 57 грн. із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2011 році.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправним є не включення до складових заробітної плати для перерахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, які передбачені Законом України "Про державну службу", Законом України "Про оплату праці" та постановами Кабінету Міністрів України суперечить актам вищої юридичної сили.
Постановою Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, позовні вимоги задоволені. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Харкова про відмову в перерахунку пенсії державного службовця ОСОБА_1. Зобов'язане управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Харкова провести перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_1 виходячи з розміру заробітної плати, наведеної в довідці №6103/04/31 від 23 жовтня 2014 року, тобто з урахуваннями усіх виплат, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати, грошової допомоги за вислугу років.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення: управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова - про відмову в задоволенні позову, ОСОБА_1 - про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця з 10.11.2014 р., включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати, грошової допомоги за вислугу років у загальній сумі 15847,57грн.із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2011 році.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.08.2011 р. ОСОБА_1 одержує пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу".
Позивачка 10.11.2014 р. звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії державного службовця на підставі довідки від 23.10.2014 р. №6103/04/31 про складові заробітної плати.
Рішенням УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова від 10.11.2014 р. ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії від заробітної плати. В рішенні зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" до складових заробітної плати державного службовця, що враховується при обчисленні заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" такі види виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація при призначенні (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону не включаються.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися із суми заробітної плати, на яку були нараховані страхові внески на момент виникнення права на перерахунок пенсії, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку його пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової винагороди за вислугу років.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон) (в редакції, яка діяла на день призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.11р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.11р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною другою статті 37-1 вказаного Закону встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.
Згідно ст.2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова винагорода за вислугу років входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовані види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були сплачені страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування входять до складу заробітку для обчислення пенсії.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. (в редакції до 08.07.2010р.) об'єктом оподаткування є: фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Згідно ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713, фонд додаткової заробітної плати включає, зокрема, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, матеріальну допомогу, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом), виплати соціального характеру.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення і для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачувалися страхові внески, входять до складу додаткової заробітної плати та враховуються при обчисленні розміру пенсії позивача.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки з наданої позивачем довідки вбачається, що на суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та грошової винагороди за вислугу років нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому ці суми мають бути враховані при обчисленні пенсії.
Висновок відповідача про те, що матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та грошова винагорода за вислугу років, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не враховуються при обчисленні розміру пенсії державного службовця, оскільки такі види виплат не включаються до складу заробітної плати державного службовця, є помилковим.
Так, у спірних правовідносинах слід надати перевагу нормам статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які є спеціальними в питаннях призначення та перерахунку пенсії державного службовця, а не положенням Законів України "Про державну службу", який щодо спірних правовідносин є загальним.
Матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та грошова винагорода за вислугу років, входили до системи оплати праці державного службовця, які повинні враховуватись при призначенні йому пенсії
Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними в постанові від 20.02.2012 р., яка в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційні скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційні скарги ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: