04 червня 2015 року м. Київ К/800/4176/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі №554/10163/14 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м.Полтави про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м.Полтави, в якому просив скасувати рішення комісії управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради про відмову у призначенні тимчасової державної допомоги дітям; зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної ради м.Полтави прийняти рішення по заяві від 05.04.2011 р. про нарахування і виплату державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2011 р.; стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної ради м.Полтави на користь позивача 1000 грн. заподіяної моральної шкоди; стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова у призначенні тимчасової державної допомоги його дітям є протиправною, оскільки порушує його права на отримання державної допомоги на дітей.
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 3 вересня 2014 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 05.04.2011 р. про нарахування і виплату державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2011 р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позов задоволений частково. Скасоване рішення комісії управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради про відмову ОСОБА_1 у призначенні тимчасової державної допомоги дітям. Зобов'язане управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної ради м.Полтави призначити ОСОБА_1 державну допомогу на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2011 р. та провести відповідні виплати.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.03.2011 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 07.06.2011 р., задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 20 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11.01.2011 р. і до досягнення ними повноліття.
ОСОБА_1 05.04.2011 р. звернувся до управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради із заявою про призначення тимчасової державної допомоги його дітям.
Управлінням праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради позивачу було відмовлено у призначенні тимчасової державної допомоги дітям у зв'язку з неподанням позивачем до Управління усіх необхідних документів, а саме довідки державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 05.04.2011 р. про нарахування і виплату державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вказаної частини позовних вимог є рішення суду з того самого спору і між тими самими сторонами, яке набрало законної сили. Відмовляючи у позові в частині позовних вимог, суд зазначив, що відповідач виконував рішення суду, а тому правомірно відмовив у призначенні пенсії.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача наявне право на отримання державної допомоги в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку відповідно до абз.2 п.8 Порядку, тому підлягає скасуванню і скасування рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги, суд апеляційної інстанції. Відмовляючи в задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд послався на недоведеність позивачем завдання йому моральної шкоди.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Предметом спору у даній справі є, зокрема, скасування рішення комісії управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради про відмову у призначенні тимчасової державної допомоги дітям та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної ради м.Полтави прийняти рішення по заяві від 05.04.2011 р. про нарахування і виплату державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2011 р.
Разом з тим, згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 р., на яку посилається суд першої інстанції як на рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, яке набрало законної сили, Вищим адміністративним судом України визнані протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.04.2011 р. про призначення і виплату державної допомоги на дітей та неприйняття рішення по ній та зобов'язане управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради розглянути і прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 05.04.2011 р. про призначення і виплату державної допомоги на дітей.
Тобто, предметом позовних вимог за результатами розгляду яких Вищим адміністративним судом України була прийнята постанова від 29.05.2014 р. була бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 05.04.2011 р. про призначення і виплату державної допомоги на дітей, разом з тим, спір у даній справі стосується вже прийнятого комісією управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради рішення про відмову у призначенні тимчасової державної допомоги дітям, яке позивач просить скасувати та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної ради м.Полтави прийняти рішення по заяві від 05.04.2011 р. про нарахування і виплату державної допомоги на дітей.
Отже, постановою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 р. вирішені інші ніж заявлені у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1, а тому висновки суду першої інстанції щодо існування рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, що набрало законної сили є помилковими, а тому висновки апеляційного суду, що через порушення норм процесуального права постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимог, є обгрунтованими виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що комісією управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради прийняте рішення без номеру та дати про відмову у призначенні позивачу тимчасової державної допомоги дітям.
Підставою прийняття такого рішення були висновки відповідача щодо ненадання позивачем відповідно до абз. 10 п. 6 та абз. 2 п. 8 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.02.2006 р. № 189 довідки державної виконавчої служби про сплату дружиною ОСОБА_4 аліментів.
Вказана відмова є необґрунтованою виходячи з наступного.
Відповідно до ч.5, 6 ст. 181 Сімейного кодексу України якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За приписами ст.184 СК України якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виходячи з аналізу вказаних норм випливає, що Законом визначені дві підстави призначення державної допомоги пов'язаної зі сплатою аліментів, а саме у зв'язку з ухиленням батьків від сплати аліментів, або не можливістю утримувати дитину та якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу.
Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. №189 на виконання статті 181 Сімейного кодексу України затверджений Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.
Цей Порядок визначає механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме (далі - тимчасова допомога).
Згідно з абз.2 п.8 Порядку якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру аліментів на одну дитину, що передбачений частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, тимчасова допомога призначається в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
За приписами ст.184 СК України якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судами встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.03.2011 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 07.06.2011 р., задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 20 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11.01.2011 р. і до досягнення ними повноліття.
Судами встановлено, що позивач має на утриманні двох дітей: доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" у 2011 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01.04.2011 року установлено у розмірі 832 грн., для дітей віком від 6 до 18 років з 01.04.2011 року установлено у розмірі 997 грн.
Враховуючи, що розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то позивач має право на призначення державної допомоги в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.
Щодо позовних вимог про скасування рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги слід зазначити наступне.
Відповідно до абз. 10 п.6 вказаного Порядку для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) у випадках, передбачених абзацом другим пункту 8 цього Порядку, довідку про розмір аліментів.
Разом з тим, абзацом другим пункту 8 Порядку не конкретизовано яким органом повинна бути видана вказана у цьому абзаці довідка.
Надання довідки саме державної виконавчої служби передбачене абз.7 п.6 Порядку, проте така довідка повинна підтверджувати саме факт несплати аліментів одним з батьків протягом 6 місяців, що передують місяцю звернення.
Право на отримання допомоги у позивача виникло на підставі приписів ст. 184 СК України у зв'язку з тим, що розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, а не у зв'язку з несплатою аліментів. Позивач підтвердив, що ОСОБА_4 добровільно виконує рішення суду та сплачує позивачу аліменти.
Розмір аліментів у твердій грошовій сумі встановлений та підтверджений рішенням суду, а тому колегія суддів приходить до висновку про незаконність відмови відповідача в призначенні допомоги за відсутності довідки про розмір аліментів.
Отже, у позивача наявне права на отримання державної допомоги в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку.
Таким чином, апеляційний суд вірно зазначив, що позовні вимоги в частині скасування рішення комісії управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м.Полтаві ради про відмову у призначенні тимчасової державної допомоги дітям та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної ради м.Полтави прийняти рішення по заяві від 05.04.2011 року про нарахування і виплату державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2011 року підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної ради м. Полтави на користь позивача 1000 грн. заподіяної моральної шкоди, слід зазначити наступне.
ОСОБА_1 не надав судам докази на підтвердження факту завдання йому відповідачем моральної шкоди, не довів наявність причинного зв'язку між вказаними діями відповідача та виникненням моральних страждань, а тому позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: