28 травня 2015 року м. Київ К/800/15391/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі № 233/5715/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання перевести на інший вид пенсії, -
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області, в якому просила визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язати відповідача провести дії щодо переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її чоловік ОСОБА_2 був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За експертним висновком смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2014 року позовні вимоги задоволені.
Визнані протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язано відповідача перевести позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника починаючи з 29 вересня 2014 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області просить залишити рішення суду апеляційної інстанції в силі.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 вересня 2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою про переведення з вказаного виду пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, право на яку вона має відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом відповідача від 9 жовтня 2014 року №11968/05/08-17 ОСОБА_1 було відмовлено в переведенні на цей вид пенсії, оскільки вона не досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і не може вважатися непрацездатним членом сім'ї померлого.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до пенсіонерів за віком згідно ст.125 Житлового кодексу України віднесені особи, яким відповідно до законодавства призначена пенсія за віком, у тому числі із зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко встановлено, що чоловік (дружина) вважається непрацездатним членом сім'ї, якщо така особа є інвалідом або досягла пенсійного віку, а позивач не є інвалідом, не досягла пенсійного віку встановленого ст.26 цього Закону, а тому відповідачем правомірно було відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника, як дружині померлого учасника (інваліда другої групи) ліквідації аварії на ЧАЕС.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачене право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основним положенням щодо реалізації конституційного права громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя та здоров'я визначає Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цим законом передбачено визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, порядок визначення статусу та віку виходу на пенсію, розмірів пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника. Порядок обчислення розмірів пенсії та їх виплату, строк призначення та порядок їх перерахунку регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частина 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Нормами частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї, відповідно до частини 2 статті 36 цього Закону вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко встановлено, що чоловік (дружина) вважається непрацездатним членом сім'ї, якщо така особа є інвалідом або досягла пенсійного віку, а позивач не є інвалідом, не досягла пенсійного віку встановленого ст.26 цього Закону, а тому апеляційний суд вірно зазначив, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника, як дружині померлого учасника(інваліда другої групи) ліквідації аварії на ЧАЕС.
Право на призначення пенсії по втраті годувальника позивач набуде 28.05.2021р. згідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами внесеними Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: