ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.06.2015Справа №910/9821/15
03.06.2015р. №910/9821/15
За позовом Білоцерківської районної виконавчої дирекції Київського
обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати непрацездатності
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Трофименко Т.Ю.
У засіданні брали участь:
від позивача: Рижук Д.І. - по дов. №01-17-172 від 24.03.2015р.
від відповідача: не з»явився
Білоцерківська районна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства"Комерційний Банк "Надра" зобов'язання повернути кошти, наявні на рахунках Білоцерківська районна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фондусоціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності у сумі 34 408, 16 грн.виконавчій дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності згідно платіжних доручень: від 28 січня 2015 року № 156 на суму 342,70 грн.; від 28 січня 2015 року № 157 на суму 1729,54 грн.; від 28 січня 2015 року № 158 на суму 247,41 грн.; від 28 січня 2015 року № 160 на суму 2969,82 грн.; від 28 січня 2015 року № 161 на суму 1654,29 грн.; від 28 січня 2015 року № 162 на суму 1943,32 грн.; від 28 січня 2015 року № 163 на суму 1084,20 грн.; від 28 січня 2015 року № 165 на суму 704,39 грн.; від 28 січня 2015 року № 166 на суму 2589,06 грн.; від 28 січня 2015 року № 169 на суму 528,65 грн.; від 28 січня 2015 року № 170 на суму 2093,43 грн.; від 28 січня 2015 року № 171 на суму 175,53 грн.; від 28 січня 2015 року № 172 на суму 8173,55 грн.; від 30 січня 2015 року № 174 на суму 1163,40 грн.; від 03 лютого 2015 року № 9 на суму 42,24 грн.; п від 03 лютого 2015 року № 10 суму 8960,20 грн.; від 03 лютого 2015 року № 175 на суму 6,43 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 26.10.2011 року між Білоцерківською районною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (Банк) було укладено Договори банківського рахунка №16474, №16474/2 відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту поточні рахунки для зберігання коштів та здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов"язався приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України та Банк взяв на себе зобов»язання по встановленню та обслуговуванню системи дистанційного обслуговування «Клієнт -Банк», виконанню розрахункового обслуговування поточних рахунків Клієнта відкритих в банку за допомогою програмно - технічного комплексу «Клієтнт- Банк» з функціями: створення та передача в Банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок.
Білоцерківською районною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності в період з 28.01.2015 р. по 03.02.2015 р. були надані Відповідачу розпорядження на перерахування грошових коштів, проте відповідачем всупереч умов Договору вказані розпорядження залишені без виконання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2015р. порушено провадження у справі №910/9821/15 та призначено розгляд справи на 18.05.2015 р.
18.05.2015р. від позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями: від 28 січня 2015 року № 156 на суму 342,70 грн.; від 28 січня 2015 року № 157 на суму 1729,54 грн.; від 28 січня 2015 року № 158 на суму 247,41 грн.; від 28 січня 2015 року № 160 на суму 2969,82 грн.; від 28 січня 2015 року № 161 на суму 1654,29 грн.; від 28 січня 2015 року № 162 на суму 1943,32 грн.; від 28 січня 2015 року № 163 на суму 1084,20 грн.; від 28 січня 2015 року № 165 на суму 704,39 грн.; від 28 січня 2015 року № 166 на суму 2589,06 грн.; від 28 січня 2015 року № 169 на суму 528,65 грн.; від 28 січня 2015 року № 170 на суму 2093,43 грн.; від 28 січня 2015 року № 171 на суму 175,53 грн.; від 28 січня 2015 року № 172 на суму 8173,55 грн.; від 30 січня 2015 року № 174 на суму 1163,40 грн.; від 03 лютого 2015 року № 9 на суму 42,24 грн.; п від 03 лютого 2015 року № 10 суму 8960,20 грн.; від 03 лютого 2015 року № 175 на суму 6,43 грн.
В судовому засіданні 18.05.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2015р. проти задоволення позову заперечував.
Заперечення мотивовані тим, що на виконання постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті і 2 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 06.02,2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 «Про продовження строків тимчасової адміністрації» у ПАТ «КБ «Надра» було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» та повноваження Уповноваженої особи Фонду до 05.06.2015 (включно).
При цьому, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом, а відповідно до п.6 ст.2 закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а даний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками. Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Зазначений закон є спеціальним нормативним актом, який підлягає обов'язковому застосуванню у даних правовідносинах. Всі інші акти законодавства України можуть застосовуватись до правовідносин сторін лише в тій частині, що не суперечить вказаному Закону.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з ч. 1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Частиною 1, 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 36 вищезазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
В судовому засіданні 18.05.2015р. оголошувалась перерва до 03.06.2015р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.
29.05.2015р. від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 03.06.2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.10.2011 року між Білоцерківською виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (Клієнт, надалі позивач) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (Банк, надалі відповідач) було укладено договір банківського рахунка №16474, та договір №16474/2 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт - Банк».
Відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту рахунки для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операції допомогою платіжних інструментів та зобов'язується приймати та зараховувати рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, здійснювати розрахунково - касове обслуговування клієнта у відповідності до чинного законодавства.
Згідно Договору банківського рахунку позивачу в ПАТ "КБ "НАДРА" було відкрито поточні рахунки: №25606016474001, №25605016474002, №25604016474003.
27.03.2012р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору №16474, відповідно до якої позивачу були відкриті такі рахунки №25606292630001, №25605292630002, №25604292630003, №256512926300001, №26047292630001.
Підпунктом 2.2.1 Договору №16474 передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з п.2.3.3 Договору №16474 Банк зобов"язаний своєчасно здійснювати розрахунково - касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.
Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (п.8.1 Договору).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умов Договору вказані розпорядження залишені без виконання. Таким чином, просить суд зобов'язати зобов'язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями: від 28 січня 2015 року № 156 на суму 342,70 грн.; від 28 січня 2015 року № 157 на суму 1729,54 грн.; від 28 січня 2015 року № 158 на суму 247,41 грн.; від 28 січня 2015 року № 160 на суму 2969,82 грн.; від 28 січня 2015 року № 161 на суму 1654,29 грн.; від 28 січня 2015 року № 162 на суму 1943,32 грн.; від 28 січня 2015 року № 163 на суму 1084,20 грн.; від 28 січня 2015 року № 165 на суму 704,39 грн.; від 28 січня 2015 року № 166 на суму 2589,06 грн.; від 28 січня 2015 року № 169 на суму 528,65 грн.; від 28 січня 2015 року № 170 на суму 2093,43 грн.; від 28 січня 2015 року № 171 на суму 175,53 грн.; від 28 січня 2015 року № 172 на суму 8173,55 грн.; від 30 січня 2015 року № 174 на суму 1163,40 грн.; від 03 лютого 2015 року № 9 на суму 42,24 грн.; п від 03 лютого 2015 року № 10 суму 8960,20 грн.; від 03 лютого 2015 року № 175 на суму 6,43 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Білоцерківської районної виконавчої дирекції Київського Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору банківського рахунка №16475, від 26.10.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані в період з 28.01.2015р. по 03.02.2015р. відповідачу платіжні доручення на перерахування з рахунків позивача коштів, а саме: від 28 січня 2015 року № 156 на суму 342,70 грн.; від 28 січня 2015 року № 157 на суму 1729,54 грн.; від 28 січня 2015 року № 158 на суму 247,41 грн.; від 28 січня 2015 року № 160 на суму 2969,82 грн.; від 28 січня 2015 року № 161 на суму 1654,29 грн.; від 28 січня 2015 року № 162 на суму 1943,32 грн.; від 28 січня 2015 року № 163 на суму 1084,20 грн.; від 28 січня 2015 року № 165 на суму 704,39 грн.; від 28 січня 2015 року № 166 на суму 2589,06 грн.; від 28 січня 2015 року № 169 на суму 528,65 грн.; від 28 січня 2015 року № 170 на суму 2093,43 грн.; від 28 січня 2015 року № 171 на суму 175,53 грн.; від 28 січня 2015 року № 172 на суму 8173,55 грн.; від 30 січня 2015 року № 174 на суму 1163,40 грн.; від 03 лютого 2015 року № 9 на суму 42,24 грн.; п від 03 лютого 2015 року № 10 суму 8960,20 грн.; від 03 лютого 2015 року № 175 на суму 6,43 грн.
Станом на день подання позову та розгляду справи операції за розрахунковими документами не виконані відповідачем.
Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України ).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 року по 06.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Пунктом 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Відповідно до ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.
З огляду на вищевикладене, Суд приходить до висновку, що на підставі укладеного 26.10.2011 року Договору№16474 банківського рахунку між позивачем та відповідачем, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов"язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Як встановлено Судом, у період з 28.01.2015 р. по 03.02.2015 р. Позивачем були подані до Відповідача платіжні доручення на перерахування грошових коштів, а саме: від 28 січня 2015 року № 156 на суму 342,70 грн.; від 28 січня 2015 року № 157 на суму 1729,54 грн.; від 28 січня 2015 року № 158 на суму 247,41 грн.; від 28 січня 2015 року № 160 на суму 2969,82 грн.; від 28 січня 2015 року № 161 на суму 1654,29 грн.; від 28 січня 2015 року № 162 на суму 1943,32 грн.; від 28 січня 2015 року № 163 на суму 1084,20 грн.; від 28 січня 2015 року № 165 на суму 704,39 грн.; від 28 січня 2015 року № 166 на суму 2589,06 грн.; від 28 січня 2015 року № 169 на суму 528,65 грн.; від 28 січня 2015 року № 170 на суму 2093,43 грн.; від 28 січня 2015 року № 171 на суму 175,53 грн.; від 28 січня 2015 року № 172 на суму 8173,55 грн.; від 30 січня 2015 року № 174 на суму 1163,40 грн.; від 03 лютого 2015 року № 9 на суму 42,24 грн.; п від 03 лютого 2015 року № 10 суму 8960,20 грн.; від 03 лютого 2015 року № 175 на суму 6,43 грн.
З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що між сторонами склалися зобов"язальні відносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново - грошовий характер, а відтак в даному випадку Відповідач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.
Таким чином, у спірних правовідносинах Позивач виступає кредитором, а Відповідач - боржником.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року по справі №910/9232/14 та постановах Вищого господарського суду України від 16 вересня 2014 року по справі № 910/7157/14, від 02 грудня 2014 року по справі №910/10423/14, від 23 грудня 2014 року по справі №910/9228/14, від 29 квітня 2015 року по справі №910/5560/14.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, Суд зазначає, що оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір", а Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судовий збір не стягується. (п.4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.06.2015р.
Суддя Трофименко Т.Ю.