05 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2375/13-а
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.
за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову від 03 липня 2013 року за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2012 рік,
Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те, що відповідач не мав в достатній кількості вільних робочих місць для інвалідів, не вжило всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, просив суд: стягнути з публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (надалі - Товариство) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - Фонд) кошти в сумі 520459 грн. 41 коп. з яких адміністративно-господарські санкції за 2012 рік у розмірі 516636 грн. 20 коп. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2012 рік у розмірі 3823 грн. 21 коп.
За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 03 липня 2013 року ухвалено постанову про відмову Фонду у задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
В апеляційній скарзі Фонд, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказав на помилковість тверджень суду першої інстанції стосовно відсутності вини відповідача в порушені нормативу працевлаштування. Миколаївський окружний адміністративний суд не перевірив таких обставин, як створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу, та інформування органів працевлаштування про вакантні місця для інвалідів. Суд не дослідив інших дій Товариства що свідчили б про його наміри створити робочі місця для інвалідів. Посилаючись на ч.2 ст. 238 Господарського кодексу України , п.п.2.3 п.2 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року№223 Фонду вважає, що всі роботодавці зобов'язані або виконувати норматив, або сплачувати до Державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Преамбулою Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закону) встановлено, що цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частина друга статті 19 Закону покладає відповідальність за незабезпечення наведеним нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).
Згідно ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, норматив робочих місць для інвалідів у відповідача згідно вимог ст. 19 Закону становить 23 таких місць, що відповідає встановленому нормативу, оскільки за даними звіту форми № 10-ПІ №06-12/765 від 04 лютого 2013 року за 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 569 осіб, а працівників - інвалідів на підприємстві становить 13 чол., що менше встановленого нормативу.
Відповідачем на виконання вимог законодавства у 2012 році направлялися на адресу Заводського районного центру зайнятості щомісячні звіти з інформацією про наявність на підприємстві вакантних посад для інвалідів. Крім того, як було встановлено судом попередньої інстанції і підтверджується матеріалами справи, Товариство протягом 2012 року взяло участь у заходах які проводив центр зайнятості, а саме: 12 жовтня 2012 року у ярмарку вакансій; 28 листопада 2012 року у регіональній платформі зайнятості за участі соціальних партнерів та безробітних у тому числі інвалідів; 04 грудня 2012 року в інформаційному заході «Світ, в якому є місце кожному» на базі Центральної міської бібліотеки ім.. М.Л. Кропивницького. Відповідач надавав оголошення про наявність вакантних місць для інвалідів у місцевому печатному виданні «События и коментарии» та дошках об'яв підприємства.
Зазначене дає підстави вважати, що відповідачем дотримано вимоги, передбачені ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Разом з тим, доказів того, що Товариству Фондом надавалися пропозиції щодо створення певних робочих місць для інвалідів, направлення коштів для створення робочих місць для інвалідів, відмови відповідачем інвалідам у прийнятті на роботу на такі місця, несвоєчасного надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, , позивачем суду першої інстанції не надано, а тому підстави для застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій - відсутні.
Висновки Фонду про відсутність у відповідача достатньої кількості вільних робочих місць для інвалідів та не вжиття всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не відповідають фактичним обставинам справи. Попри обов'язок працевлаштовувати інвалідів суб'єкт господарювання має право на підбір працівників стосовно їх фаху, освіти та належних ділових якостей.
При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову від 03 липня 2013 року за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2012 рік - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: