26 травня 2015 р. Справа № 876/4778/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Курильця А.Р.,
за участі секретаря - Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 20.01.2012 №0000052350.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно відсутності оплати за відповідний товар та не введення в експлуатацію придбаних напівпричепів, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру бюджетного відшкодування позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем належним чином не взяті до уваги.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в справі №2а-0770/308/12 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить визнати нечинною постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що частина заявленої позивачем суми до бюджетного відшкодування не була оплачена у встановленому порядку, а право власності та введення в експлуатацію напівпричепів не підтверджене належним чином, що виключає можливість відшкодувати заявлену ТОВ суму. Більше того, зазначає, що судом першої інстанції скасовано ППР яке не оскаржувалось позивачем.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на бюджетне відшкодування підтверджене всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують використання придбаного ним товару у своїй господарській діяльності. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ зареєстроване Іршавською районною державною адміністрацією Закарпатської області 30.09.2003, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.11.2003, 18.11.2003 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Основним видом його діяльності є діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.6-7).
На підставі акта від 19.01.2012 №41/23-50/32637362 (далі - Акт) документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад 2011 року, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог:
ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України в частині завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на 110310грн (а.с.6-9).
20.01.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято спірне ППР №0000052350, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 110310грн (за листопад 2011 року), нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 55155грн (а.с.10).
Не погодившись із таким ППР відповідача, ТОВ звернулось до адміністративного суду із цим позовом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
За змістом пп.14.1.18, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно пп.а) п.198.1 ст.198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, плаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
За змістом п.200.1-п.200.4 цього ж Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.
Таким чином, право платника на формування податкового кредиту/бюджетне відшкодування залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.
На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року в справі №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» (далі - ТОВ-2) підтверджена: договором купівлі-продажу від 23.09.2011 №2011-013/09 та додатком до нього №1, актом прийому-передачі транспортного засобу, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями, видатковою накладною, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.68-80).
Суми ПДВ 41749,28грн, сплачені в ціні придбаного, відповідно до податкової накладної від 18.10.2011 №36 та 11.10.2011 №29 (а.с.74), у ТОВ-2 товару, включені до розрахунку бюджетного відшкодування, податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року.
Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.
Такі були об'єктивно розцінені цим судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.
Жодних зауважень щодо таких первинних документів податковим органом не висловлювалось.
Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів (напівпричепів) придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про неможливість розрахунку бюджетного відшкодування на підставі податкового кредиту сформованого з ПДВ сплаченого при їх придбанні.
Покликання апелянта на необхідність технічного паспорту у ТОВ для заявлення бюджетного відшкодування, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки «Порядком реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів і мопедів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, не передбачено, що такий документ є єдиною підставою для переходу права власності на основні засоби позивача, а чітко зазначено, що такий є одним з документів необхідних для реєстрації транспортного засобу, який ТОВ уже зареєстрований, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК 112645 (а.с.77).
Щодо суми 68561грн, яка заявлена ТОВ до бюджетного відшкодування, то доводи ДПІ, що така не підлягає відшкодуванню оскільки не була оплачена в попередніх податкових періодах, критично оцінюються судом апеляційної інстанції, оскільки як вбачається із матеріалів справи, а саме актів приймання-передачі предмета лізинга, видаткових накладних, платіжних доручень та угод про зарахування зустрічних вимог, які долучені ТОВ, зобов'язання позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», враховуючи положення ч.1 ст.601 ЦК України, припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог у вересні 2011 року, а відтак ТОВ набуло беззаперечного права на відображення цих господарських операцій у своїй податковій звітності та на визначення податкового кредиту з ПДВ сплаченого у вказаних господарських відносинах, який в подальшому був заявлений до бюджетного відшкодування.
Відтак, необхідно погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем виконані договірні зобов'язання з контрагентами, первинні документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у ТОВ були всі підстави для формування податкового кредиту та, як наслідок, право на бюджетне відшкодування за листопад 2011 року в сумі 110310грн.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід також узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Додатково, слід звернути увагу на те, що судом першої інстанції було допущено описку в резолютивній частині судового рішення щодо номеру та дати ППР, яка підтверджується мотивувальною частиною судового рішення, а також його вступною та резолютивними частинами (а.с.98). Проте, така може бути усунута ним в порядку ст.169 КАС України та не являється підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя А.Р. Курилець