"22" листопада 2010 р. справа № 2а-1722/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Сафронової С.В. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01 січня 2006 року в сумі 4685,18грн., зобов'язати відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з січня 2009 року по 22 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з січня 2009 року по 22 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2009 року, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог повністю. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється. Посилались на неможливість застосування до даних правовідносин положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення №1662900395 та відповідною довідкою (а.с.8,9).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень ч.1 ст.100 КАС України, оскільки позивач є людиною похилого віку, невеликих матеріальних статків, як пенсіонер, відноситься до категорії самих незахищених верств населення, має дещо обмежені можливості ознайомлення з періодичними виданнями, в тому числі із тими, в яких обговорюються Рішення Конституційних судів. Крім того, її пояснення про те, що вона дізнався про порушення своїх прав лише після висвітлення подій в засобах масової інформації, та отримання письмової відповіді від відповідача 17.06.2009 року і в межах річного строку після цього звернулася до суду, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії, бездіяльності, не спростовані ніякими доказами та не доведено того, що відповідач своєчасно повідомляв позивача про зміни в законодавстві, яким визначено підвищення до пенсії, право на отримання якого має позивач.
Більш того, постанова суду в цій частині відповідачем не оскаржується.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, “дітям війни” підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги той факт, що Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік втратили чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Сторонами визнано, що Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська будь-яких дій, пов'язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивачки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, не здійснювало, відповідних виплат - не проводило.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачки у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, з урахуванням при цьому норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому слід зазначити, що частиною 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривни та 415.11 гривни. Посилання в ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на те, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, на думку колегії суддів, не може слугувати перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у позивачки права на перерахунок підвищення до її пенсії, як “дитині війни”, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року, з наступних підстав.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 22 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме : у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, Управлінням Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії ОСОБА_1, як “дитині війни”, здійснено не було.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок підвищення до її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як “дитині війни”, за 2009 рік. Адже, відповідно до вимог ст. 54 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн. Зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009 році не вносились, постанов Кабінетом Міністрів України, які б визначали інший порядок та розміри виплати відповідної допомоги у 2009 році - не приймалось.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1. недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року, з урахуванням при цьому норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.
Отже, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни”, визнається колегією суддів безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” для цієї категорії осіб.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни»не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни»здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Та обставина, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови при зобов'язанні відповідача здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не зазначені конкретні дати початку здійснення перерахунку у відповідний період бюджетного року, на думку колегії суддів не може слугувати підставою для скасування, або зміни вірного по суті рішення, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутись за роз'ясненням судового рішення або встановлення порядку його виконання.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Ю.М. Дадим