01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.08.2009 № 8/97
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Дзюбка П.О.
Лосєва А.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Затуливітер В.С. - директор;
від відповідача -Слишик М.В. - представник за дов. № 01/156 від 15.05.2008р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київоздоббуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.05.2009
у справі № 8/97 (суддя Катрич В.С.)
за позовом ТОВ "Аквілон-2"
до ВАТ "Київоздоббуд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 21062,75 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аквілон-2” (далі - позивач) у лютому 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Київоздоббуд” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 17704,92 грн. основного боргу, 3357,83 грн. пені, 210,63 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. у справі № 8/197 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17704,92 грн. основного боргу, 1846,11 грн. пені, 195,51 грн. державного мита та 109,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 625, 838 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 4.1.5, 4.1.6 контракту № 70 від 20.06.2008р. з огляду на те, що відповідач за виконані роботи за спірним контрактом не розрахувався.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. у справі № 8/97 в частині стягненні з відповідача на користь позивача 17704,92 грн. основного боргу, 1846,11 грн. пені, 195,51 грн. державного мита, 109,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквілон-2” відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суд міста Києва є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт зазначив, що у відповідності до контракту, відповідач здійснює розрахунки з позивачем тільки після надходження коштів від замовника, а відповідач не отримував кошти від замовника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2009р. у справі № 8/97, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 18.08.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. по справі № 8/97 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідач не надав доказів відсутності оплати від замовника на період роботи позивача, а також роботи із замовником по оплаті за виконані роботи.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/621 від 17.08.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 8/97 колегії суддів у складі: - Сулім В.В. головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Лосєв А.М.
Представник відповідача 18.08.2009р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду надав копію акту звірки взаємних розрахунків від 01.05.2009р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні), який залучено до матеріалів справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 20.06.2008р. було укладено контракт субпідряду № 70 на виконання оздоблювальних робіт, об'єкт: “Дитячий садочок № 17-А на 260 місць, Позняки західні 3мкр.” (далі - контракт), предметом якого відповідно до пункту 1.1. є зобов'язання субпідрядника (далі - позивач), відповідно до договірної ціни і згідно проектно-кошторисної документації виконати оздоблювальні роботи, а генпідрядник (далі - відповідач) зобов'язується прийняти роботи і оплатити їх на умовах даного контракту.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до п. 2.3 контракту вартість оздоблювальних робіт визначається договірною ціною згідно додатку № 1 і становить 9399,60 грн., в т.ч. ПДВ 1566,60 грн., яка уточняється по фактично виконаним обсягом робіт.
Згідно п.п. 4.1.5, 4.1.6 контракту відповідач зобов'язався проводити щомісячно розрахунки з виконані роботи на підставі оформлених обома сторонами форм КБ-2в, КБ-3 не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним, після отримання коштів від замовника. Проводить кінцеві розрахунки за виконані роботи через 15 днів після закінчення робіт на об'єкті. Згідно цього контракту, на підставі підписаних форм КБ-2в, КБ-3 та при отриманні коштів від замовника.
Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та акти приймання виконання підрядних робіт ф. КБ-2в) в період з липня 2008 року по серпень 2008 рік позивач виконав оздоблювальні роботи на об'єкті, а уповноважений представник відповідача прийняв без зауважень виконані позивачем роботи на загальну суму 18656,40 грн. (аркуші справи 10-15).
Відповідно до п. 4.2.7 контракту субпідрядник проводить відрахування генпідряднику 5,1% від вартості виконаних робіт за послуги генпідрядника.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем останній в порушення умов вказаного контракту з позивачем за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 17704,92 грн. (з урахуванням відрахування коштів за послуги генпідряднику).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за виконані роботи не розрахувався, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 17704,92 грн.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України з договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконаним певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'явити один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів щодо стягнення коштів з замовника.
Крім вимоги про стягнення з відповідача основного боргу позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3357,83 грн. пені на підставі п. 6.1.1 контракту.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1.1 контракту передбачено, що у разі порушення з вини генпідрядника передбачених контрактом строків перерахування платежів за виконані роботи генпідрядник сплачує субпідряднику за кожен день прострочення пеню, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу, з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку двох облікових ставок Національного банку України, діючих в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в стягненні з позивача штрафу, оскільки контрактом крім пені не передбачено стягнення штрафу.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Суд, перевіривши розрахунок суми пені, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені частково в сумі 1846,11 грн.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що подані відповідачем докази (акт звірки взаємних розрахунків між СБУ-51 ВАТ “КОБ” та ПВТ “Еталон-2В, акт звірки взаємних рахунків між ВАТ “Київоздоббуд” та КП Солом'янкабудінвест”) є неналежними доказами у даній справі та не підтверджують існуючу заборгованість замовника за обертом: Дитячий садок №17-А на 260 місць, Позняки Західні 3 мкр., з огляду на наступне.
Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень були надані вищезазначені акти звірки взаєморозрахунків (аркуші справи 23, 32) з двома різними замовниками, зі змісту яких вбачається, що роботи були виконані по об'єктах: “Реконструкція з добудовою дитячої музичної школи ім. Кабалевського на бул. І. Лепсе, 69” та “Оздоблювальні роботи та будівельні матеріали, в т.ч. ж/д Маяковського, дитячий садок, тоді як спірний контракт був укладений на виконання оздоблювальних робіт за об'єктом: “Дитячий садок № 17-А на 260 місць, Позняки Західні 3 мкр.
Київський апеляційний господарський суд не приймає як належний доказ акт звірки взаємних розрахунків на 01.05.2009р. наданий представником відповідача 18.07.2009р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та не підтверджує відсутність фінансування об'єкта замовником на період роботи позивача за спірним договором.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального окдексу України).
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. було зобов'язано відповідача надати суду докази на відсутність фінансування об'єкта про що заявляв відповідач, а саме: банківські виписки з липня до кінця 2008р., відповідач в свою чергу витребувані судом документи не надав ні суду першої інстанції ні Київському апеляційному господарському суду.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київоздоббуд” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. у справі № 8/97 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 8/97 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Дзюбко П.О.
Лосєв А.М.