01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.08.2009 № 27/190
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря судового засідання: Терещенко Я.О.
За участю представників:
позивача: Панасюк О.М. (дов. від 11.01.09 б/н);
відповідача: Зарубін В.Б. (дов. від 05.06.09 б/н),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Діавест+"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2009
у справі № 27/190 (суддя Дідиченко М.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк Ренесанс Капітал"
до Закритого акціонерного товариства "Діавест+"
про стягнення суми,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.09 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Діавест+” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Банк Ренесанс Капітал” заборгованість в сумі 73028 грн. 44 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 730 грн. 28 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що акти, складені позивачем, не відповідають вимогам зазначеним в п. 2.2.11.1. договору та додатку № 5 до нього.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.03.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Банк Ренесанс Капітал” (далі - позивач, банк) та Закритим акціонерним товариством “Діавест+” (далі - відповідач, продавець) був укладений договір про співробітництво № SL-997.
Згідно з п. 1.1. договору від 19.03.08 № SL-997 сторони домовились про співробітництво на умовах та у порядку, визначеному цим договором, з метою збільшення продавцем обсягів реалізації товарів та збільшення обсягів надання банком фізичним особам споживчих кредитів для придбання товарів в точках їх реалізації продавця у розмірі до 100 відсотків вартості товарів на строк не більше 36 місяців.
Відповідно до п. 2.2.11. вказаного вище договору за здійснення банком розрахункових операцій при перерахуванні кредитних коштів на користь продавця, продавець щомісячно сплачує банку комісійну винагороду у розмірі 19% (дев'ятнадцять) відсотків від загальної суми (без ПДВ) наданих банком кредитів (а саме кредитних продуктів: “Споживчий кредит 0-0-24 (К)”) згідно з договором з метою оплати товарів, яка була перерахована на рахунок продавця протягом календарного місяця.
Сплата передбаченої винагороди здійснюється продавцем не пізніше 10 (десятого) числа кожного календарного місяця, наступного за тим, в якому надавалися Кредити, на підставі підписаного сторонами акту, який складається за результатами співпраці сторін за результатами календарного місяця за формою, наведеною у додатку № 5 до цього договору (п. 2.2.11.1. договору від 19.03.08 № SL-997).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Додатковою угодою № 4 від 19.03.2008 року до договору сторонами було уточнено параметри взаєморозрахунків за акційним кредитним продуктом “Споживчий кредит 0-0-24 (К) Акційний” наступним чином:
- якщо за кредитним продуктом покупцем також був оформлений договір страхування життя, то розмір винагороди банку складає 15 % (п'ятнадцять відсотків) без ПДВ, від загальної суми перерахованих банком на рахунок продавця кредитних коштів за акційним кредитним продуктом “Споживчий кредит 0-0-24 (К) Акційний”, якщо такий кредит передбачав в тому числі оплату ціни договору страхування.
- якщо за кредитним продуктом покупцю було видано лише кредит на товар, то розмір винагороди банку складає 19 % (дев'ятнадцять відсотків) без ПДВ, від загальної суми перерахованих банком на рахунок продавця кредитних коштів за акційним кредитним продуктом “Споживчий кредит 0-0-24 (К) Акційний”.
Продавцем та банком за результатами співпраці за червень 2008 року було складено та підписано акт від 31.07.08 № 06-08/802305, яким зафіксовано, що протягом червня 2008 року при участі продавця та банку було видано 57 кредитів з метою оплати товарів, які були реалізовані продавцем, у загальній сумі перерахованих банком коштів 347 740, 80 грн. за кредитним продуктом “Споживчий кредит “0-0-24(К)”, з них:
- у сумі 86139, 00 грн. за кредитним продуктом банку “Споживчий кредит 0-0-24 (К)”, за яким було видано лише кредит на товар;
- у сумі 261601. 80 грн. за кредитним продуктом банку “Споживчий кредит 0-0-24 (К)”, за яким було оформлено договір страхування життя.
До того ж, актом було зафіксовано розмір винагороди, яку повинен був сплатити продавець на користь банку згідно умов Договору, загальна сума якої склала 55 606, 68 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснив оплату винагороди по результатам взаємодії за червень 2008 року в сумі 55 606, 68 грн.
За результатами співпраці за серпень 2008 року продавцем та банком було складено та підписано акт від 29.08.08 №08-08/802305, яким зафіксовано, що протягом серпня 2008 року за участю сторін було видано 16 кредитів з метою оплати товарів, які були реалізовані продавцем, у загальній сумі перерахованих банком коштів 106 296, 00 грн. за кредитним продуктом “Споживчий кредит “0-0-24(К)”, з них:
- у сумі 36 934, 00 грн. за кредитним продуктом банку “Споживчий кредит 0-0-24 (К)”, за яким було видано лише кредит на товар;
- у сумі 69 362, 00 грн. за кредитним продуктом банку “Споживчий кредит 0-0-24 (К)”, за яким було оформлено договір страхування життя.
Актом було зафіксовано розмір винагороди, яку повинен був сплатити продавець на користь банку згідно умов договору, загальна сума якої склала 17 421, 76 грн.
Відповідач не здійснив оплату винагороди по результатам взаємодії за серпень 2008 року в сумі 17421, 76 грн.
Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 73 028, 44 грн.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
В частині 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вказано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В апеляційній скарзі від 09.06.09 відповідач посилається на те, що в преамбулах актів від 31.07.08 № 06-08/802305 та від 29.08.08 № 08-08/802305 зазначено, що вони укладені згідно договору про співробітництво від 29.02.08 № 997, а не згідно договору про співробітництво від 19.03.08 № SL-997, який є предметом спору по даній справі, а тому акти є неналежними доказами щодо визначення розміру винагороди.
Дослідивши зазначені вище акти, суд встановив, що посилання на договір про співробітництво від 29.02.08 № 997 є лише опискою, яку допустили сторони при складанні актів, оскільки в продовженні преамбул зазначених актів вказано, що акт складений також на підставі додаткової угоди № 4 до договору від 19.03.08.
Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 14.08.09 зазначив, що відповідачу було запропоновано оформити зміни до актів, з метою виправлення описки, однак він проігнорував цю пропозицію. До того ж, між позивачем та відповідачем було укладено лише один договір про співробітництво.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами існували правовідносини тільки на підставі договору про співробітництво від 19.03.08 № SL-997, а заборгованість в сумі 73 028, 44 грн. підтверджується матеріалами справи.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.09 у справі №27/190 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №27/190 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
18.08.09 (відправлено)