донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.08.2009 р. справа №39/35
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Шевкової Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
розглянувши апеляційну скаргу
Маркіна О.А., за довіреністю; Бондарь Р.В., за довіреністю;
Нагорна Т.Д., за довіреністю
Закритого акціонерного товариства "Донецькбланкіздат" м.Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
28.05.09 р.
у справі
№39/35 (суддя Морщагіна Н.С.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус Донбас" м.Донецьк
до
Закритого акціонерного товариства "Донецькбланкіздат" м.Донецьк
про
та за зустрічним позовом
до
про
стягнення 806 404,66 грн.
Закритого акціонерного товариства "Донецькбланкіздат" м.Донецьк
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус Донбас" м.Донецьк
стягнення 220 000 грн.
У січні 2009 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус Донбас" м.Донецьк (далі -позивач) із позовом до Закритого акціонерного товариства "Донецькбланкіздат" м.Донецьк (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 825 598,98 грн., яка складається з основного боргу в сумі 775 000 грн. та пені в сумі 50 958,90 грн.
В процесі розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 775 000 грн. та пені в розмірі 31 404,66 грн.
В процесі розгляду справи господарським судом відповідач подав зустрічну позовну заяву до позивача, в якій просив стягнути суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 220 000грн.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.04.09 р. прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву спільно із первісною позовною заявою.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.09р. року позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача стягнуто заборгованість в сумі 775 000 грн., в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом, а також в задоволенні зустрічних позовних вимог -відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що висновки господарського суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 0000307 від 06.03.2006 р. (далі-Договір), відповідно до якого відповідач оплачує та приймає у позивача, а позивач здійснює поставку та передає у власність відповідача товари у кількості, комплектності та за цінами, зазначеними в Додатку №1, які є невід'ємною частиною даного договору.
Договір за своїм змістом є змішаним договором, що вміщує в собі елементи договору поставки (ст.712 ЦК України, ст.ст.264-271 ГК України) та договору послуг (ст.ст. 901-907 ЦК України).
У відповідності з додатком №1 до Договору, позивач зобов'язався поставити у власність відповідача: комплекс прямого експонування пластин на базі експонуючого пристрою AGFA Avalon для термальних пластин; централізовану систему циркуляції та охолодження зволожуючого пристрою для друкарської машини Polyman; систему подання фарби для друкарської машини Polyman.
Обладнання постачається позивачем після отримання першої частини оплати згідно Додатку №1 до даного Договору: позиція №1 -10 тижнів; позиція №2 -10 тижнів; позиція №3 -6 тижнів.
На виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 2 120 000 грн., за видатковими накладними: № РН-0000553 від 28.04.2006 р., № РН-0000864 від 12.07.2006 р., № РН-0001353 від 27.10.2006 р.
Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується печаткою та підписом уповноважених представників відповідача на зазначених видаткових накладних, які діяли на підставі довіреностей на отримання ТМЦ серії ЯЛШ № 236991 від 28.04.2006 р., серії ЯМД № 096984 від 10.07.2007 р., серії ЯМС № 206729 від 27.10.2006 р.
У відповідності з п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 12.02.2007 р. відповідач зобов'язався здійснити оплату вищевказаного обладнання в наступному порядку: перша частина оплати в розмірі 250 000 грн. - протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору; друга частина оплати в розмірі 150 000 грн. -не пізніше 25.04.2006 р.; тертя частина оплати в розмірі 150 000 грн. - не пізніше 25.05.2006 р.; четверта частина оплати в розмірі 250 000 грн. - не пізніше 25.06.2006 р.; залишкова до сплати сума в розмірі 1300 00 грн., підлягає сплаті відповідачем рівними частками щомісячно протягом 12 місяців. Даний строк починається по закінченню 3 місяців з моменту підписання Акту про закінчення пуско-налагоджувальних та здачі обладнання в експлуатацію у відношенні позиції № 1 (комплекс прямого експонування пластин на базі експонуючого пристрою AGFA Avalon для термальних пластин) в Додатку №1 до даного Договору.
Додатковою угодою від 23.10.2006 р. до Договору сторони дійшли згоди, що у відповідності з п. 2.3 Договору вартість позиції №1 в Додатку №1 до Договору збільшується на 20 000 грн. та складає 1 320 000 грн.
Строки та порядок розрахунків за умовами п. 3.1 Додаткової угоди сторони узгодили за наступним графіком: 40 000 грн. не пізніше 27.10.2006 р.; 50 000 грн. не пізніше 27.11.2006 р.; 590 000 грн. не пізніше 20.12.2006 р.; 300 000 грн. не пізніше 26.01.2007 р.
Залишкова сума в розмірі 920 000 грн. підлягає оплаті протягом 8 місяців рівними частками 115 000 грн. не пізніше 25 числа кожного місяця по вересень 2007 р. включно.
Додатковою угодою від 12.02.2007 р. до Договору сторони засвідчили, що заборгованість відповідача за Technotrans централізовану систему циркуляції та охолодження зволожуючого пристрою для друкарської машини Polyman складає 540 000 грн.
У відповідності до п. 3.1 Додаткової угоди відповідач зобов'язався здійснити оплату вищевказаного обладнання не пізніше 01.03.2007 р.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Проте, прийняті на себе згідно Договору обов'язки відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого обладнання сплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 775 000грн.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судова колегія вважає доведеним факт передачі відповідачу обладнання на суму 2 120 000 грн. 00 коп.
Відповідач в судовому засіданні заперечував факт поставки спірного обладнання саме на підставі Договору, стверджував про поставку обладнання на підставі видаткових накладних за усною домовленістю.
Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки між сторонами підписаний та завірений печатками підприємств Акт проведення пуско-налагоджувальних робіт, відповідно до якого позивач виконав пуско-налагоджувальні роботи спірного обладнання, яке було поставлено відповідачу саме за умовами Договору (а.с. 126) та вважає, що спірне обладнання дійсно було поставлено саме за умовами Договору.
Крім того, найменування товару, що передбачено в спірних накладних, співпадає з найменуванням обладнання, що передбачено сторонами в Додатку №1 до Договору.
Отже висновок суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 775 000 грн. на підставі Договору є вірним, сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована.
Відповідно до п.5.5. Договору відповідач у випадку порушення строків оплати передбачених Договором повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 31 404,66 грн., нарахованої за позицією №1 у період з травня 2007 р. по жовтень 2007 р., за позицією № 2 у період з жовтня 2006 р. по грудень 2006 р.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до нарахованої позивачем пені.
Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачають скорочені строки позовної давності, в один рік для вимог, що стосуються стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази поважності причини пропуску строку позовної давності позивачем, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про застосування строків позовної давності та відмови позивачу у стягненні пені в сумі 31 404,66 грн.
Крім того, позивачем заявлено до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000 грн.
Згідно приписів ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться суми державного мита, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача в суді здійснювалося Маркіною О. А., що у встановленому порядку отримала право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва № 2620, на підставі договору про надання юридичної допомоги № 29/01 від 29.01.2009 р., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 14 від 29.01.2009 р. на суму 5 000 грн.
Отже висновок суду першої інстанції щодо часткового стягнення суми понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 017,50 грн. є вірним.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви про стягнення начебто безпідставно отриманих позивачем коштів в сумі 220 000 грн. згідно платіжного доручення № 400 від 07.03.2006 р., то вони не підлягають задоволенню, оскільки положення ст. 1212 ЦК України, на яку посилається відповідач в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог -регулює правовідносини, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою перерахування спірних коштів в сумі 220 000 грн. визначено саме Договір № 0000307 від 06.03.2006 р., який укладений між сторонами без зазначення строку його дії.
Доказів розірвання, визнання недійсним у встановленому законом порядку означеного Договору, позивачем з матеріалів справи не вбачається.
Посилання відповідача на те, що позивач не виконав свої зобов'язання за Договором не відповідають матеріалам справи.
Отже висновок суду першої інстанції щодо відмови відповідачу у задоволенні його зустрічних позовних вимог є вірним, доводи апеляційної скарги його не спростовуєть
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 28.05.09 року у справі №39/35 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, через що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги покладаютья на відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Донецькбланкіздат" м.Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 28.05.09 року у справі №39/35 -без змін.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС