донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.08.2009 р. справа №39/56
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Акулової Н.В.
суддів
Скакуна О.А. , Старовойтової Г.Я.
за участю представників сторін:
від позивача:
Толстих Ж.О., довіреність №7 м від 03.03.2009року,
від відповідача:
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
25.05.2009 року
по справі
№39/56 (Морщагіна Н.С.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" м.Дніпропетровськ
до
Закритого акціонерного товариства "Мініметалургійний завод "Істіл Україна" м.Донецьк
про
стягнення 167 014грн. 75коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерлінк” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 167 014 грн. 75 коп., яка складається з основного боргу в сумі 137 900 грн. 00 коп., пені в сумі 1 931 грн. 22 коп., 3% річних в сумі 1 491 грн. 40 коп., інфляційних в сумі 15 692 грн. 13 коп./арк. справи 2-4/.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.04.2009 року первісного відповідача у справі в порядку ст. 25 ГПК України замінено на правонаступника Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк./арк. справи 53/.
Рішенням від 25.05.2009року господарський суд Донецької області /суддя МорщагінаН.С./ позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 137 900 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 488 грн. 70 коп., інфляційні в сумі 12 027 грн. 90 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено./арк. справи 67-68/.
Рішення мотивоване тим, що 25.07.2007 р., між позивачем та відповідачем, правонаступником якого відповідно до п. 1 Статуту Товариства є ЗАТ “Донецький електрометалургійний завод” (Покупець), укладено договір № 4400001988; на виконання умов договору позивач у відповідності до видаткової накладної № И-00000179.01 від 25.09.2008 р. поставив відповідачеві визначену п. 1 договору (з урахуванням змін внесених згідно додаткової угоди № 9 від 04.08.2008 р.) продукцію на загальну суму 147 900 грн. 00 коп.; продукцію на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 00940 від 25.09.2008 р., прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на означеній накладній; суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 4400001988 від 25.07.2007 р.; прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленої продукції згідно вказаної видаткової накладної оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 137 900 грн. 00 коп., відповідач доказів оплати заборгованості на суму 137 900 грн. 00 коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував, тому позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню. Суд першої інстанції визначив, що оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору (правочину), позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають. Арифметично перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних, суд вважає, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на невірне визначення позивачем кількості календарних днів у 2008 році та виходячи з того, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобов'язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги щодо сплати суми боргу, нарахування інфляції за вересень 2008 р. суд вважає безпідставним.
Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод” м.Донецьк у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2009року у справі №39/56 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права./арк. справи 79-82, 89-90/.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач здійснив постачання продукції поза межами договору, оскільки умовами договору передбачено складання графіку поставки продукції та заявок на продукцію, які відсутні; позивачем не надані суду докази передачі документів, передбачених п.6 договору, відповідно строк оплати відповідачем продукції за договором не настав та відповідач свої обов'язки за договором не порушував.
Представник вважає рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2009року у справі №39/56 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки відповідач надав позивачу гарантійний лист № 404 від 07.07.2008 року, що фактично є заявкою на виготовлення продукції; позивач документи, передбачені п.6 договору передав представнику відповідача разом з продукцією; відповідач будь-яких скарг з приводу відсутності даних документів не заявляв та частково сплатив суму отриманої продукції.
Представник Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, сторона, що належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, не скористалась своїм правом на участь представника у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець / постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом першої станції, 25.07.2007 року, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерлінк” м. Донецьк, та відповідачем, Закритим акціонерними товариством “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” укладено договір № 4400001988./арк. справи 17-18/.
Відповідно до п. 1 Статуту правонаступником Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк є ЗАТ “Донецький електрометалургійний завод”. /арк. справи 39-43/.
Предметом договору № 4400001988 є зобов'язання Постачальника /позивача/ поставити у 2007році та зобов'язання Покупця /відповідача/ прийняти та оплатити продукцію, що передбачено п.1 договору.
Таким чином, договір № 4400001988 за своєю правовою природою є договором поставки.
Додатковою угодою № 9 від 04.08.2008 року до договору № 4400001988 від 25.07.2007 р. п. 1 договору в частині визначення асортименту, кількості та ціни продукції доповнено новими позиціями, пункт 7 договору, в частині визначення суми договору викладено в новій редакції./арк. справи 19/.
За приписом п.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Пунктом 1 договору встановлено, що продукція поставляється на умовах DDP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (2000 рік) при поставці автотранспортом.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору у відповідності до видаткової накладної № И-00000179.01 від 25.09.2008 року позивач поставив відповідачеві електромагніт вантажопіднімальний ЄМГБ 095 з шкафом управління вартістю 147900грн./арк. справи 21/.
Отримання вказаної продукції уповноваженим представником відповідача підтверджено довіреністю №00940 від 25.09.2008року, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказані первинні документи, а саме: накладна та довіреність є належними доказами поставки товару відповідачу у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечення відповідача щодо того, що поставка продукції здійснена поза межами договору, оскільки у накладній відсутнє посилання на договір № 4400001988 та відсутнє замовлення на поставку, обов'язковість якого передбачена п. 2 договору, не приймається судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.
Накладні -це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту -здійснення господарської операції , разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість.
Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ( у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції -дії /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач безпідставно ототожнив поняття “господарська операція” та “господарський договір”.
Судова колегія зазначає, що у довіреності №00940 від 25.09.2008року, якою представник відповідача був уповноважений на отримання продукції, зазначено, що довіреність видана для отримання продукції саме за договором № 4400001988 від 25.07.2007року./арк. справи 22/.
Пунктом 2 договору передбачено, що Постачальник поставляє продукцію Покупцю за узгодженим графіком поставки згідно письмової заявки Покупця.
Матеріли справи містять гарантійний лист № 404 від 07.07.2008 року, в якому відповідач повідомляє позивача, що він зацікавлений у купівлі продукції / електромагніту ЄМГБ 095/ вартістю 147900грн., просить розташувати дане замовлення у виробництво та гарантує оплату продукції./арк. справи 20/.
Відповідно судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що фактично відповідачем було подано заявку на виготовлення електромагніту ЭМГБ 095 шляхом направлення гарантійного листа № 404 від 07.07.2008 року.
Крім того, згідно з п. 3 договору зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції на складі Покупця. Покупець має право відмовитись від прийняття та оплати продукції, поставка якої прострочена або яка поставлена без письмової заявки Покупця.
Оскільки матеріали справи не містять доказів відмови Покупця від прийняття продукції в зв'язку з тим, що вона поставлена без письмового замовлення у відповідності з п. 3 договору, посилання скаржника на відсутність вказаних замовлень є хибним.
Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару у в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Суду першої інстанції не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару продукції, тому, на думку судової колегії, суд дійшов вірного висновку, що покупець прийняв продукцію за видатковими накладними
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 8 договору, Покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів за фактом поставки продукції та передання документів згідно п. 6 цього договору.
Пункт 6 договору, передбачає, що Постачальник разом з продукцією зобов'язаний надати Покупцеві наступні документи сертифікат походження товару, паспорт якості чи технічний паспорт; рахунок-фактуру на оплату; товарно-транспортні документи, податкову накладну.
Заперечення скаржника відносно того, що позивачем не передані документи, передбачені п.6 договору не приймаються судовою колегією з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві /ч. 2 ст. 666 ЦК України/.
При отриманні продукції Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції відносно ненадання документів, докази відмови від отримання продукції з цих підстав у порядку ч. 2 ст. 666 ЦК України відсутні.
Відповідно судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання продукції відповідачем та передачі відповідних документів, тому строк оплати вартості продукції настав, тому у відповідності з п. 8 договору, Покупець повинен був здійснити оплату протягом 10 банківських днів за фактом поставки продукції та передання документів згідно п. 6 цього договору.
Доказів оплати вартості продукції у встановлений договором термін матеріали справи не містять.
22.12.2008року позивач звернувся до відповідача з претензією №22/12, в якій вимагає сплатити вартість отриманої продукції, пеню, 3% річних, інфляційні нарахування тощо./арк. справи25-26/.
Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманої продукції виконав частково, в сумі 10000грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 4400001988 за отриману продукцію складає 137000грн.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем на користь позивача суми заборгованості 137000грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором в частині поставки продукції, тоді як, відповідач всупереч вимогам договору свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати не виконав, у зв'язку з чим з його боку виникла заборгованість за договором № 4400001988 в сумі 137000грн., тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст.. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі № 4400001988 не визначили розмір пені, яка підлягає стягненню у разі порушення Покупцем строку оплати вартості отриманої продукції, відповідно суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1 931 грн. 22 коп. є необґрунтованими.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1491грн.40коп., інфляційних в сумі 15 692 грн. 13 коп., які підставно задоволені судом першої інстанції частково в сумі 1 488 грн. 70 коп. та 12 027 грн. 90 коп. відповідноз урахуванням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та виходячи з того, що позивачем невірно визначено кількості календарних днів у 2008 році.
Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2009року у справі №39/56 залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк -без задоволення.
Головуючий Н.В. Акулова
Судді: О.А. Скакун
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС5-гсДо