Справа № 2-П-568- 08
05 червня 2008 року Місто Кривий Ріг.
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу, в складі
Головуючого , судді : ВОДОП'ЯНОВА С. М.
при секретарі : ХА31ЄВІИ Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом :
ОСОБА_1 до Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу про поновлення на попереднє місце роботи та стягнення заробітної плати за дні вимушеного прогулу, та за зустрічним позовом Комунального дошкільного навчального закладу № 31 структурного підрозділу Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення з роботи,-
ВСТАНОВИВ;
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу суд з позовною заявою до Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу про поновлення на попереднє місце роботи та стягнення заробітної плати задні вимушеного прогулу
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 суду вказала, що згідно наказу № 17 від 01 листопада 1994 року, вона була прийнята на роботу, на посаду вихователя, до Комунального дошкільного навчального закладу № 31 який є структурним підрозділом відповідача. 22 березня 2007 року її було звільнено з роботи на підставі наказу № 17 по ст.. 40 п. 2, та п.3 Кодексу законів про працю України. У вказаному наказі зазначається що на її адресу від батьків надходили скарги про порушення неї "Прав дитини", що це було неодноразово, що вона била дітей та причиняла їм побої. З таким мотивуванням вона не згодна гак як нікого і ніколи не била. До неї не застосовувались міри дисциплінарного характеру. Вона вважаю, що звільнення її з роботи є незаконним. За пунктом -2 ст.40 КЗПП України звільняється особа яка по кваліфікації, або за станом здоров"я не може виконувати свої трудові обов'язки, а пункт - 3, зазначеної статті говорить про систематичне невиконання службових обов'язків, якщо до порушника трудової дисципліни застосовувались міри дисциплінарного характеру. Крім того, наказом № 16 від 21 березня 2007 року за цю саму провину їй була винесена сурова догана. Таким чином, за одну і ту ж провину, яку вона не визнає, їй було винесено два дисциплінарних стягнення, що не відповідає вимогам ст. 149 КЗПП України. Крім того, її звільнено з роботи без згоди профспілкового комітету. Середня заробітна плата в неї була - 765 гривень. Після подачі нею позовної заяви до суду, вона дізналась про те, що завідуюча Комунальним дошкільним навчальним закладом № 31 ОСОБА_2, своїм наказом від 19 вересня 2007 року відмінила наказ № 17 від 22 березня 2007 року про звільнення її з роботи, та змінила підстави для її звільнення, вказавши, що вона звільнена з 23 березня 2007 року за пунктом - 3 статті 41 КЗПП України. З таким наказом, як пояснила позивачка суду, вона не згода, так як ніяких аморальних вчинків вона не скоїла. На підставі цього, позивачка ОСОБА_1 не визнала зустрічний позов Комунального дошкільного навчального закладу № 31 до неї про зміну формулювання підстав для її звільнення з роботи. Тому у своєму уточненому позові, ОСОБА_1 просила суд поновити її на попереднє місце роботи, на посаду вихователя Комунального дошкільного навчального закладу № 31 з 23 березня 2007 року, та стягнути з відповідача по справі, на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 22 березня 2007 року по лютий 2008 року, - 8559 гривень 04 копійки. Представник відповідача по справі, - Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу, позов не визнала, та вказала, на те що позивачка ОСОБА_1 скоїла аморальний вчинок, а саме, - 15 березня 2007 року вона побила дитину - ОСОБА_3 2002 року народження, про що свідчать пояснення її матері, та акт медичного огляду дитини від 19 березня 2007 року.
Крім того, представник відповідача по справі вказала на те що позивачка пропустила місячний строк для звернення до суду з цим позовом, так як Відділ Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу був притягнутий до участі у справі лише через дев'ять місяців після звільнення позивачки з роботи.
Представник позивача за зустрічним позовом, - Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2, суду вказала, що ОСОБА_1 працюючи вихователем неодноразово грубо ставилася до дітей, яких вона доглядала, батьки дітей неодноразово скаржилися їй на таке ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх обов'язків. Але вона прощала ОСОБА_1, маючи надію, що остання змінить своє ставлення до дітей. Однак, після того, як ОСОБА_1 завдала 15 березня 2007 року тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_3 2002 року народження, вона вирішили звільнити останню з роботи. В результаті юридичної необізнаності, вона звільнили ОСОБА_1 за пунктами -2 та 3 ст. 40 КЗПП України 22 березня 2007 року, отримавши на це згоду профспілкового комітету. Але, після звільнення ОСОБА_1 вона, проконсультувавшись у юриста Виконкому Жовтневої райради. зрозуміла, що допустилась помилки при звільненні позивачки по справі. Та для усунення цієї помилки вона своїм наказом від 19 вересня 2007 року, відмінила наказ № 17 від 22 березня 2007 року про звільнення ОСОБА_1, та у цьому наказі вказала, що остання звільнена з роботи за пунктом -3 ст. 41 КЗПП України, за вчинення аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Крім того, ОСОБА_2 вказала, що вона після заяви матері ОСОБА_3 про побиття її дитини провела службове розслідування, котрим було встановлено факт побиття малолітньої ОСОБА_3 позивачкою ОСОБА_1. Тому, ОСОБА_2 просила суд задовольнити її зустрічний позов, змінивши формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з пунктів - 2 та 3 ст. 40 КЗПП України на пункт - 3 ст. 41 КЗПП України.
Суд заслухавши позивачку ОСОБА_1, представника відповідача по справі, представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, та їх представників, вважає, що позов повинен бути задоволений у повному обсязі з слідуючих підстав;
Як встановлено судом підчас розгляду цієї цивільної справи, позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя в Комунальному дошкільному навчальному закладу № 31, який є структурним підрозділом відповідача по справі, - Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу, з 01 листопада 1994 року та на протязі чотирнадцяти років вона не мала ніяких дисциплінарних стягнень.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 послужило те, що вона, начебто спричинила тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_3 2002 року народження. ОСОБА_1 під час розгляду справи пояснила, що вона не застосовувала до малолітньої ОСОБА_3 ніякого фізичного впливу та не завдавала їх тілесних ушкоджень.
Представник позивача за зустрічним позовом, - завідуюча Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2 суду вказала, що вона вважає, що факт побиття малолітньої ОСОБА_3 позивачкою ОСОБА_1 доведеним на підставі службового розслідування, яке вона провела з цього приводу.
Суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі наказу № 17 від 22 березня 2007 року було проведено з грубим порушенням Кодексу законів про працю України. Так як ОСОБА_1 була двічі притягнута до дисциплінарної відповідальності за один і то той же проступок. Спочатку наказом завідуючої Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2 № 16 від 21 березня 2007 року ОСОБА_1 була винесена сувора догана, всупереч вимогам ст.. 147 КЗПП України, так як цією нормою закону не передбачено таке дисциплінарне стягнення. А на слідуючий день, тобто 22 березня 2007 року, на один і той же проступок, наказом завідуючої дошкільним закладом ОСОБА_2, ОСОБА_1 була безпідставно звільнена з роботи на підставі пунктів - 2 та 3 ст. 40 КЗПП України, так як ОСОБА_1 раніше не була притягнута до дисциплінарної відповідальності, та мала стан здоров'я який дозволяв їй виконувати цю роботу.
Представник Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2 у судовому засіданні фактично визнала неправомірність звільнення ОСОБА_1 за ст.. 40 КЗПП України, вказавши на свою юридичну необізнаність, та просила змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 на пункт-3 ст. 41 КЗПП України.
Суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову, та зміни підстав формулювання для звільнення ОСОБА_1 так як не вважає, що факт навмисного або не навмисного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 малолітній ОСОБА_3 2002 року народження, на найшов свого доказового підтвердження під час розгляду справи. Вказівку представника Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2 на те, що факт навмисного спричинення легких тілесних ушкоджень, у вигляді синців на плечах ОСОБА_3 позивачкою ОСОБА_1 однозначно підтверджено проведеним службовим розслідуванням, суд вважає не обґрунтованою, та не відповідаючою вимогам закону.
Діючим Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за спричинення легких тілесних ушкоджень у статті - 125. Для доказування вини особи, яка спричинила такі ушкодження, законодавчо передбачений порядок проведення досудового та судового розслідування. Цей порядок не може бути підмінений службовим розслідуванням. Так за заявою матері малолітньої ОСОБА_3- ОСОБА_4, 1972 року народження, яке вона подала до Жовтневого районного відділу міліції 19 березня 2007 року, було проведено у порядку передбаченому законом дізнання, та дільничним інспектором B.C. Леоновим було винесено постанову від 21 березня 2007 року, яка ніким до цього часу не відмінена та має юридичну силу. У цій постанові дільничного інспектора зазначено, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки злочину, передбаченого ст.. 125 КК України.
Тому, суд вважає, що посилання представників відповідача по справі та Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 завдала тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_3, є безпідставними, які спростовуються постановою Жовтневого РВ КМУ від 21 березня 2007 року, яка вказана вище. Посилання представників відповідача по справі та Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2 також на те, що інші батьки дітей, які виховуються у дошкільному закладу № 31 скаржаться на ОСОБА_1, що ніби остання грубо ставиться до їхніх дітей, суд розцінює як не відповідаючи вимогам закону.
Сама завідуюча Комунального дошкільного навчального закладу № 31 ОСОБА_2 у свої поясненнях суду, зазначила, що вона жаліла ОСОБА_1 та не застосовувала до неї дисциплінарні стягнення, хоча остання на такі заслуговувала. Таке ставлення останньої до вимог закону, привело до грубого їх порушення, а тому суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1, викладені нею у додатковій позовній заяві, підлягають повному задоволенню.
Керуючись ст. 40 п.2 та п.3, 41 п. З, 147, 235 Кодексу Законів про працю України, ст. З, 10, 11, 60, 212-214, 367 п.2 Цивільно-Процесуального Кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ;
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, та поновити її на попереднє місце роботи, на посаду вихователя Комунального дошкільного навчального закладу № 31 структурного підрозділу Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу з 22 березня 2007 року.
Стягнути з Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу на користь ОСОБА_1, за час вимушеного прогулу, тобто з 22 березня 2007 року по лютий 2008 року, - 8559,гривень 04 копійки.
Стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_1, допустити негайному виконанню, але не більш як за один місяць.
У задоволені зустрічного позову Комунального дошкільного навчального закладу № 31 структурного підрозділу Відділу Освіти Виконкому Жовтневої районної у місті Ради міста Кривого Рогу до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення з роботи,- відмовити.
На рішення суду може бути подана заява, про апеляційне оскарження на протязі 10 днів, з дня його проголошення, а апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів, після подачі заяви про апеляційне оскарження в палату з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу.