ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
28 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року,
встановила:
14.11.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про встановлення факту. У зв'язку з неправильним визначенням суб'єктного складу осіб, як і беруть участь у справі, ОСОБА_1 19.03.2015 р. звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Просив на підставі того факту, що стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає вихідну величину (критерії) для обчислення пенсії - «мінімальна пенсія за віком», згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №831 станом на 15.06.2000 р. мінімальний розмір пенсії за віком склав 16,62 грн., первинно нарахований та прийнятий до обчислення 15.06.2000 р. розмір державної пенсії склав 384,07 грн., встановити кількість критеріїв «мінімальна пенсія за віком», яку містить в собі первинно нарахована 15.06.2000 р. державна пенсія в розмірі 384,07 грн., з урахуванням того, що мінімальна пенсія станом на 15.06.2000 р. дорівнювала 16,62 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року заяву залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.256 ЦПК України. ОСОБА_1 роз'яснено, що він має право подати позов на загальних підставах.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України встановити факт, що має юридичне значення, а саме: яку кількість критеріїв «мінімальна пенсія за віком» (станом на 15.06.2000 р. розміром 16,62 грн.) містить в собі первинно нарахована компенсація за ядерну шкоду у вигляді державної пенсії, призначеної позивачу 15.06.2000 р. в розмірі 384,07 грн., встановлених ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначив, що висновки суду про те, що встановлення даного факту пов'язане з можливим порушенням нарахування розміру мінімальної пенсії за віком та можливим недотриманням норм Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при визначенні розміру первинно нарахованої державної пенсії, а тому такі вимоги необхідно розглядати в порядку позовного провадження, не відповідають обставинам справи. У нього не має претензій до первинно нарахованої державної пенсії в розмірі 384,07 грн. та розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом. Він лише просить встановити факт, визначений ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», довідкою Московської районної державної адміністрації м. Києва, листом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 05.10.2014 року про те, що кількість критеріїв «мінімальна пенсія за віком» містять в собі первинно нараховану пенсію в розмірі 384,07 грн. на день нарахування при мінімальній пенсії за віком в червні 2000 р. -16,62 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що заява підлягає залишенню без розгляду в порядку ч. 4 ст. 256 ЦПК України, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 256 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 4 статті 256 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту на підставі ч. 2 ст. 256 ЦПК України - встановлення кількості критеріїв «мінімальна пенсія за віком», яку містить в собі первинно нарахована державна пенсія в розмірі 384,07 грн., ОСОБА_1 зазначив, що встановлення даного факту не пов'язано з подальшим вирішенням спору про право, а необхідне йому для можливості використання при написанні різноманітних історично-довідкових та наукових робіт (автобіографія, дисертація та ін.), з подальшим оформленням авторських прав на вказані роботи.
При цьому останній не обґрунтував, виникнення, зміна або припинення яких саме його особистих чи майнових прав залежить від встановлення цього факту.
Відкривши провадження за даною заявою, на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, не уточнив вимог заяви та не з'ясував питання про те, виникнення, зміна або припинення яких саме особистих чи майнових прав ОСОБА_1 залежить від встановлення факту щодо визначення кількості критеріїв «мінімальної пенсії за віком», чи має даний факт юридичне значення у розумінні ст. 256 ЦПК України, та, виходячи з цього, дійшов передчасного висновку, що з поданої заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Ураховуючи, що суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року скасувати.
Справу за заявою за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, про встановлення факту, що має юридичне значення, передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/7226/2015
Головуючий у суді першої інстанції : Новак А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.