Провадження: № 22-ц-/790/2977/15 Головуючий: 1 інстанції
Справа: № 638/6985/14-ц Цвірюк Д.В.
Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.
26 травня 2015 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
за участю секретаря: Каменської Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі представника: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, -
У травні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі: ПАТ «КБ «Надра») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 19 травня 2004 року між банківською установою - ВАТ КБ «Надра» (на теперішній час ПАТ КБ «Надра») та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №6/4/2004/840-К/502, згідно якого останній на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового використання - проведення розрахунків з придбання житла, було надано кредит у сумі 15 700,00 доларів США, з кінцевим строком його повернення 17 травня 2019 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 16 % річних.
За умовами зазначеного Кредитного договору позичальниця ОСОБА_3 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.
При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором, того ж дня, тобто 19.05.2004 року, між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №6/4/2004/840-П/503, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з нею відповідальність за їх невиконання.
Крім того, 20 квітня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений ще один Кредитний договір - №6/1/2007/840-К/216, згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит на споживчі цілі в сумі 56 000,00 доларів США, з кінцевим строком його повернення 19 квітня 2012 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14,49 % річних. Так само, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за цим Кредитним договором, 20 квітня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №6/1/2007/840-П/217, за яким останній також поручився перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з нею відповідальність за їх невиконання.
Банківська установа - ВАТ КБ «Надра» свої договірні зобов'язання за Кредитними договорами №6/4/2004/840-К/502 від 19.05.2004 року та №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_3 кредитні кошти у вищезазначених розмірах.
Однак, позичальниця ОСОБА_3 узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитних договорів щодо погашення заборгованості за кредитами, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим утворилась значна кредитна заборгованість, а саме:
· за Кредитним договором №6/4/2004/840-К/502 від 19.05.2004 року загальний розмір якої станом на 05.05.2014 року становить 24 241,11 доларів США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 193 759,19 грн.), та складається з заборгованості по тілу кредиту - 13 113,95 дол. США (104 819,80 грн.), заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 10 078,49 дол. США (80 557,37 грн.) та заборгованості зі сплати нарахованої банком пені в розмірі 1 048,67 дол. США (8 382,02 грн.);
- за Кредитним договором №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року загальний розмір якої станом на 06.02.2014 року становить 68 521,22 доларів США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 547 690,11 грн.), та складається з заборгованості по тілу кредиту - 40 639,41 дол. США (324 830,80 грн.), заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 24 996,09 дол. США (199 793,75 грн.) та заборгованості зі сплати нарахованої банком пені в розмірі 2 885,72 дол. США (23 065,56 грн.)
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_3, як і її поручитель ОСОБА_4 добровільно повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажають, позивач - ПАТ «КБ «Надра» просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарних боржників, на його користь кредитну заборгованість за Кредитними договорами №6/4/2004/840-К/502 від 19.05.2004 року та №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року в загальному розмірі 741 449,30 грн., а також судові витрати, понесені ним по справі, що пов'язані зі сплатою судового збору.
Відповідачка ОСОБА_3 заявлених позивачем - ПАТ «КБ «Надра» вимог не визнала, та у письмових запереченнях на позовну заяву, поданих її представником, вказувала на те, що надані банківською установою розрахунки кредитної заборгованості не містять ані реквізитів платіжних документів, по яких здійснювалось погашення кредитів позичальницею, ані схеми нарахування пені за прострочену заборгованість, ані порядку здійснення нарахування процентів, комісій, штрафів тощо, а відтак ці розрахунки не можуть бути належними доказами. Крім того, на час укладення Кредитного договору 6/1/2007/840-К/216 у 2007 році, ОСОБА_3 вже мала значну заборгованість по попередньому кредитному договору, укладеному нею у 2004 році, проте і до теперішнього часу банківською установою не було висунуто жодних претензій щодо її погашення. Поручитель ОСОБА_4 також не отримував від банку ніяких вимог стосовно погашення заборгованості ОСОБА_3 До того ж, банком одночасно висунуто позовні вимоги стосовно двох кредитних договорів, що свідчить про бажання останнього вирішити всі фінансові питання за допомогою одного позову, тоді як це значно ускладнює з'ясування обставин у цій справі.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.
Стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за Кредитним договором №6/4/2004/840-К/502 від 19.05.2004 року в загальному розмірі 193 759,19 грн.
Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за Кредитним договором №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року в загальному розмірі 547 690,11 грн.
При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі, а саме: стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача 3 104,00 грн., а з ОСОБА_4 549,00 грн. судового збору, сплаченого ПАТ «КБ «Надра» при зверненні до суду.
У задоволенні решти заявлених позивачем - ПАТ «КБ «Надра» вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погодившись частково із таким рішенням районного суду, позивач - ПАТ «КБ «Надра» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення в частині, що стосується відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за Кредитним договором №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року з поручителя ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача кредитної заборгованості за вказаним Кредитним договором в розмірі 547 690,11 грн.
В обґрунтування своєї скарги апелянт - ПАТ «КБ «Надра» посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» про стягнення з відповідача ОСОБА_4, як поручителя позичальниці ОСОБА_3, кредитної заборгованості за Кредитним договором №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року, безпідставно послався на пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення до суду з вимогою до поручителя, оскільки закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в оскаржуваній його частині у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4, як поручителя позичальниці ОСОБА_3, кредитної заборгованості за Кредитним договором №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Відмовляючи в задоволенні зазначених позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор ПАТ «КБ «Надра» пропустив шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_4, а відтак порука останнього припинила свою дію на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки цей висновок відповідає матеріалам справи та ґрунтується на законі.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.
За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за його порушення визначені у Главі 51 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне) виконання (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено по справі, 20 квітня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір - №6/1/2007/840-К/216, згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит на споживчі цілі в сумі 56 000,00 доларів США, з кінцевим строком його повернення 19 квітня 2012 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14,49 % річних (а.с. 21-22).
За умовами зазначеного Кредитного договору позичальниця ОСОБА_3 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.
При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором, того ж дня, тобто 20 квітня 2007 року, між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №6/4/2004/840-П/503, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з нею відповідальність за їх невиконання (а.с. 24).
Банківська установа - ВАТ КБ «Надра» свої договірні зобов'язання за Кредитним договором №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_3 кредитні кошти у вищезазначеному розмірі (а.с. 23).
Однак, позичальниця ОСОБА_3 узяті на себе зобов'язання не виконала та в установлений договором строк запозичені грошові кошти банківській установі не повернула. При цьому заборгованість останньої за вказаним кредитним договором станом на 06.02.2014 року склала 68 521,22 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 547 690,11 грн. (а.с. 25-29).
Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України).
З договору поруки №6/4/2004/840-П/503 від 20.04.2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_4, вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.5.3) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
У кредитному договорі №6/1/2007/840-К/216 від 20.04.2007 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та позичальницею ОСОБА_3, строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строком повного погашення кредиту є 19.04.2012 року.
За таких обставин у ПАТ КБ «Надра» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_4 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 19.04.2012 року, протягом наступних шести місяців.
Однак, з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_4, як поручителя позичальниці ОСОБА_3, заборгованості за Кредитним договором №6/1/2007/840-К/216 ПАТ КБ «Надра» звернувся лише у травні 2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку з дня закінчення строку виконання основного зобов'язання, установленого Кредитним договором, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог ПАТ КБ «Надра», оскільки на час звернення позивача до суду з вимогою до поручителя ОСОБА_4 порука останнього вже припинила свою дію на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги ПАТ КБ «Надра», наведених на її обґрунтування, які фактично зводяться до незгоди з рішенням районного суду в оскаржуваній його частині, то ці доводи апелянта в даному випадку є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору в зазначеній частині не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі представника: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року в оскаржуваній його частині - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: