Провадження: № 22-ц-/790/1235/15 Головуючий: 1 інстанції
Справа: № 2011/11917/12 Цвіра Д.М.
Категорія: поділ домоволодіння Доповідач: Даниленко В.М.
між співвласниками
26 травня 2015 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою та надання юридичної адреси, -
У липні 2012 року позивач ОСОБА_2 вернувся до суду з позовом, у якому вказував на те, що на підставі Договору дарування від 06.11.1996 року, укладеного на його користь його матір'ю ОСОБА_5 йому належить 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 10/100 частин вказаного житлового будинку з надвірними будівлями належить йому в порядку спадкування за заповітом та 5/100 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а всього йому належить 55/100 частин зазначеного домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами.
Інші 45/100 частин спірного домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами належать відповідачу ОСОБА_3 на підставі Свідоцтв про право на спадщину від 27.12.2004 року, 16.05.2007 року та 19.01.2011 року.
Незважаючи на те, що відповідачу ОСОБА_3 належить менша частина домоволодіння, фактично він займає більшу частину будинку та користується більшою частиною надвірних будівель. При цьому, між сторонами постійно виникають сварки та скандали з цього приводу. Так, позивач разом зі своєю родиною займає дві суміжні кімнати 2-2 та 2-3 загальною площею 26,00 кв.м, кухню 2-1 площею 9,5 кв.м, частини коридорів 2-4 та 2-5 площею 6,7 кв.м з відокремленим виходом. В той же час, відповідач займає дві відокремлені житлові кімнати 1-2 площею 13,1 м.кв. та 1-3 площею 25,00 кв.м, кухню 2-1 площею 10,4 кв.м, три коридори 1-4 площею 1,6 кв.м, 1-5 площею 5,8 кв.м та 1-6 площею 6,2 кв.м. Крім того, відповідач перешкоджає йому в користуванні надвірними будівлями, а також між ними існує неузгодженість щодо користування присадибною земельною ділянкою.
Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_2 просив суд на підставі норм цивільного законодавства:
- поділити в натурі спільний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 відповідно до належних сторонам ідеальних часток у праві спільної часткової власності на це нерухоме майно, виділивши йому в натурі 55/100 частин житлового будинку, які будуть визначені у висновку судової будівельно- технічної експертизи, та визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками відповідно до їх ідеальних часток у домоволодінні;
- з урахуванням наявності у будинку двох відокремлених виходів та двох хвірток присвоїти частині домоволодіння, що належить позивачу, окрему юридичну адресу.
У процесі розгляду справи судом позивач ОСОБА_2 уточнив заявлені ним вимоги та посилаючись на висновок проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи № 10669/284/285 від 29.01.2014 року, просив суд провести поділ спірного домоволодіння АДРЕСА_1 між його співвласниками в натурі відповідно до IV варіанту розподілу домоволодіння та V варіанту визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою, запропонованих експертом.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Виділено позивачу ОСОБА_2 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3 - 45/100 його частин.
Виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 286 кв.м.: в особисте користування - 282,75 кв.м. та 1/2 частини земельної ділянки загального користування 3,25 кв.м.
Виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 234 кв.м.: в особисте користування - 230,75 кв.м. та 1/2 частини земельної ділянки загального користування 3,25 кв.м.
В задоволенні решти заявлених позивачем ОСОБА_2 вимог судом першої інстанції відмовлено.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року доповнено резолютивну частину основного рішення, ухваленого по справі, а саме зазначено, що ОСОБА_2 виділено 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 по житлових будівлях: літ. «А»: приміщення 1-4, площею 1,6 кв.м; літ. «А-1»: приміщення 1-5, площею 5,8 кв.м; літ. «А-1»: частина приміщення 1-3, площею 6,35 кв.м; літ. «А-1»: приміщення 2-1, площею 9,5 кв.м; літ. «А-1»: приміщення 2-2, площею 12,7 кв.м; літ. «А-1»: приміщення 2-3 площею, 13,3 кв.м; літ. «А-1»: приміщення 2-4, площею 2,4 кв.м; літ. «а2»: приміщення 2-5, площею 4,3 кв.м.
Разом по житловим - 55,95 кв.м.
По надвірним спорудам: літ. «Д»: гараж; літ. «Б»: сарай; літ. «В1»: льох; літ. №10: хвіртка; літ. №6: вигрібна яма; літ. №12: вигрібна яма; літ. №13: вигрібна яма; літ. №14 (1/2): вигрібна яма; літ. №11 (1/2): дворовий колодязь; літ. №7 (1/2): огорожа.
Виділено ОСОБА_3 45/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 по житлових будівлях: літ. «А-1»: приміщення 1-1, площею 10,4 кв.м; літ. «А-1»: приміщення 1-2, площею 13,1 кв.м; літ. «А-1»: частина приміщення 1-3, площею 18,65 кв.м; літ. «а2»: приміщення 1-6, площею 6,2 кв.м.
Разом по житловим - 48,35 кв.м.
По надвірним спорудам: літ. «Ж»: сарай; літ. «Е»: вбиральня; літ. №9: хвіртка; літ. №14 (1/2): вигрібна яма; літ. №11 (1/2): дворовий колодязь; літ. №7 (1/2): огорожа.
Встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою, згідно якого границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянку: по АДРЕСА_1 розділивши огорожу на відрізки 6,9 м., 5,2 м., 1,0 м. та 3,1 м. від точки 6,9 по червоній лінії далі до житлового будинку, далі по лінії розподілу житлового будинку та прибудови, далі вбік тильної сторони, розділивши огорожу на відрізки 9,05 м. та 6,85 м, земельна ділянка загального користування: по червоній лінії вздовж гаражу літ. «Д» шириною 1,0 м., для обслуговування дворового колодязя літ. №11 та каналізаційних ям літ. №13 та №14 встановлено земельний сервітут.
Не погодившись із такими рішеннями районного суду та вважаючи їх незаконними і несправедливими, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати ці судові рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким провести розподіл спірного домоволодіння між його співвласниками в натурі за IV варіантом його поділу, запропонованим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10669/284/285 від 29.01.2014 року.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, залишив поза увагою ту обставину, що в разі поділу спірного житлового будинку в натурі відповідно до І варіанту судової будівельно-технічної експертизи, лінія поділу кімнати 1-3 проходить посередині віконного отвору та дверного отвору між кімнатою літ. 1-3 та 1-5. В свою чергу IV варіант розподілу є оптимальним з точки зору технічного виконання, хоча і передбачає зменшення частки відповідача ОСОБА_3 по житловим приміщенням на 3,65 кв.м. площі, проте це не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2014 року покладено на позивача ОСОБА_2 обов'язок здійснити переобладнання та переустаткування для реального поділу будинку між співвласниками в натурі, а саме: між приміщеннями 1-1 та 2-4, 1-2 та 1-5, 2-1 та 2-2, 1-5 та 1-3 демонтувати дверний блок, закласти дверний отвір. В приміщенні 1-3 встановити перегородку, переобладнавши в приміщення, площею 6,35 кв.м та 18,65 кв.м. Перегородку влаштувати за рахунок площі частини приміщення 6,35 кв.м. Між приміщеннями 2-3 та частиною приміщення 1-3 площею 7,85 кв.м. демонтувати перегородку, об'єднане приміщення використовувати як житлове, загальною площею 19,65 кв.м. Між приміщеннями 1-1 та 1-2, 1-2 та частиною 1-3, 1-5 та 2-2 влаштувати дверний отвір, встановити дверний блок. Між приміщенням 2-4, площею 2,4 кв.м. та приміщенням 2-4, площею 1,6 кв.м. демонтувати перегородку. Системи каналізації та водопостачання залишити в загальному користуванні. Влаштувати окремі лази на горище.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2014 року сторонами не оскаржене.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Під час ухвалення рішення суд, зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; як розподілити між сторонами судові витрати.
Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції, ухвалені по справі, не в повній мірі відповідають цим вимогам процесуального закону.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відтак домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, є обов'язковою для них при здійсненні ними правомочностей володіння й користування спільним майном.
Що ж стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном та її здійснення, то вони передбачені в ст. ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності.
Так, відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
У тому ж випадку, коли співвласники не дійшли згоди щодо поділу в натурі майна, що є у спільній частковій власності, спір між ними може бути вирішений судом.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», поділ жилого будинку в натурі між учасниками спільної часткової власності на будинок можливий за умови, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), яка відповідає розміру їх часток у праві власності, а також за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
Порядок проведення переобладнання і перепланування приміщень приватного житлового фонду визначений у ст. 152 Житлового кодексу.
Відповідно до вказаної правової норми виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Як роз'яснено у п.п. 19, 21, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з наступними змінами та доповненнями, у справах за позовом учасників спільної власності про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд повинен з'ясувати і врахувати можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.
Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
У резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від її обставин повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування.
Як встановлено по справі, об'єктом цивільно-правового спору є житловий будинок літ. «А-1» з прибудовою «а2» та надвірними будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 який належить сторонам на праві спільної часткової власності.
При цьому ідеальна частка позивача ОСОБА_2 у праві спільно власності на вказаний житловий будинок становить 55/100 на підставі договору дарування від 06.11.1996 року та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2012 року (т. 1 а.с. 7, 8, 16-20).
Ідеальна частка іншого співвласника - відповідача ОСОБА_3 у праві спільної власності на вказаний будинок складає 45/100 на підставі Свідоцтв про право на спадщину від 27.12.2004 року, 16.05.2007 року та 19.01.2011 року (т. 1 а.с. 5).
Зазначений житловий будинок реально складається з двох відособлених квартир, порядок користування якими вже фактично склався між його співвласниками, та надвірних будівель і споруд (т. 1 а.с. 39-43).
Таким чином, сторони по справі - співвласники житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 мають право на поділ цього будинку між ними в натурі за правилами ст. 367 ЦК України, а відтак і на визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою за вказаною адресою.
Згідно висновку проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи № 10669/284/285 від 29.01.2014 року експертом запропоновано 4 варіанти поділу спірного домоволодіння в натурі між його співвласниками та 5 варіантів визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою (т. 1 а.с. 142-181).
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, виходив із того, що самим прагматичним варіантом поділу спірного домоволодіння між його співвласниками в натурі є I варіант, запропонований експертом, який не передбачає відхилення від розміру ідеальних часток співвласників, а також I варіант визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою.
Однак, при цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за вказаним варіантом поділу житлового будинку виникає необхідність зведення перегородки в приміщенні 1-3 (жилій кімнаті), яка перекриває віконний отвір, що суперечить будівельним нормам та правилам, а відтак зазначений варіант поділу житлового будинку не може бути визнаний прийнятним для його реалізації.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не в повному обсязі з'ясував суть спірних правовідносин та можливий варіант їх вирішення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком правильним та обґрунтованим, в зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення, скасувавши його в частині, що стосується поділу спірного житлового будинку АДРЕСА_1 між його співвласниками, а також визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою, ухваливши в цій частині позовних вимог нове рішення, яким провести поділ в натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 між його співвласниками з урахуванням прав та законних інтересів останніх згідно з II варіантом, запропонованим у висновку проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи № 10669/284/285 від 29.01.2014 року, який хоча й передбачає зміну ідеальних часток співвласників у цьому домоволодінні, однак ця зміна є незначною в порівнянні з іншими варіантами, та передбачає найменший розмір грошової компенсації, що підлягає сплаті одним із співвласників іншому за зменшення його частки в спільному майні.
Що ж стосується визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками спірного домоволодіння, то цей порядок судова колегія вважає доцільним визначити відповідно до II варіанту, запропонованого експертом.
При цьому, з огляду на те, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року підлягає зміні, судова колегія вважає за необхідне скасувати додаткові рішення цього районного суду від 23 вересня 2014 року та 08 грудня 2014 року, які є невід'ємною частиною основного рішення, ухваленого по справі, та ґрунтуються на його висновках.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 317, 321, 356, 358, 367, 379, 380 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року - змінити, скасувавши його в частині, що стосується поділу житлового будинку АДРЕСА_1 між його співвласниками, а також визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою за вказаною адресою, ухваливши в цій частині позовних вимог нове рішення.
Додаткові рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2014 року, а також від 08 грудня 2014 року - скасувати.
Провести поділ житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 що є об'єктом права спільної часткової власності, між його співвласниками в натурі відповідно до II варіанту, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2014 року № 10669/284/285.
Виділити ОСОБА_7 в натурі на праві особистої приватної власності на належну йому частку (55/100) у праві спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме - житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 наступні житлові приміщення та надвірні будівлі і споруди:
- по житловим будівлям: коридор 1-4, площею 1,6 кв.м.; коридор 1-5, площею 5,8 кв.м.; частину житлової кімнати 1-3, площею 10,0 кв.м.; кухню 2-1, площею 9,5 кв.м.; житлову кімнату 2-2, площею 12,7 кв.м., житлову кімнату 2-3, площею 13,3 кв.м.; коридор 2-4, площею 2,4 кв.м., що розташовані в житловому будинку літ. «А-1», а також коридор 2-5, площею 4,3 кв.м., розташований в прибудові «а2»;
- по надвірним будівлям та спорудам: вбиральню літ. «Е», сарай літ. «Б», льох літ. «В», хвіртку ¹ 10, вигрібну яму № 6, вигрібну яму № 12, вигрібну яму № 13, вигрібну яму № 14 (1/2), дворовий колодязь № 11 (1\2), огорожу № 7 (1\2).
А всього будівель, приміщень та споруд на загальну суму 110 183,50 грн., що в арифметичному виразі становить 54/100 частини зазначеного вище домоволодіння.
Виділити ОСОБА_3 - іншому співвласнику житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 в натурі на праві особистої приватної власності на належну йому ідеальну частку (45/100) у праві спільної часткової власності на це нерухоме майно наступні житлові приміщення та надвірні будівлі і споруди:
- по житловим будівлям: кухню 1-1, площею 10,4 кв.м.; житлову кімнату 1-2, площею 13,1 кв.м.; частину житлової кімнати 1-3, площею 15,0 кв.м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-1», а також коридор 1-6, площею 6,2 кв.м., розташований в прибудові «а2»;
- по надвірним спорудам: сарай літ. «Ж», гараж літ. «Д», хвіртку № 9, вигрібну яму № 14 (1/2), дворовий колодязь № 11 (1/2), огорожу № 7 (1/2).
А всього будівель, приміщень та споруд на загальну суму 92 730,50 грн., що в арифметичному виразі становить 46/100 частини вказаного домоволодіння.
У зв'язку з поділом в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, перерозподілити частки у праві власності на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 визнавши за ОСОБА_2 право власності на 54/100 його частин замість раніше належної йому ідеальної частки (55/100) у праві спільної часткової власності на це нерухоме майно, а за ОСОБА_3 - на 46/100 частин вказаного житлового будинку замість раніше належної йому ідеальної частки (45/100) у праві спільної часткової власності на цей об'єкт нерухомості.
Для здійснення зазначеного варіанту поділу в натурі житлового будинку літ. «А-1», що знаходиться по АДРЕСА_1 між його співвласниками та відповідності об'ємно-планувального рішення квартир, які виділяються останнім:
- зобов'язати ОСОБА_2 між приміщеннями 1-1 та 2-4, 1-2 та 1-5, 2-1 та 2-3 демонтувати дверні блоки та закласти дверні отвори; між приміщеннями 1-5 та 2-2 влаштувати дверний отвір та встановити дверний блок; між приміщеннями 1-4, площею 1,6 кв.м. та 2-4, площею 2,4 кв.м. демонтувати перегородку; в приміщенні 1-3 встановити перегородку, переобладнавши в приміщення площею 10,0 кв.м. та 15,0 кв.м. Перегородку влаштувати за рахунок площі частини приміщення 10,0 кв.м.
Між приміщеннями 2-3 та частиною приміщення 1-3, площею 10,0 кв.м. демонтувати перегородку, об'єднане приміщення використовувати як житлове.
- зобов'язати ОСОБА_3 між приміщеннями 1-1 та 1-2, 1-2 та частиною приміщення 1-3 влаштувати дверні отвори та встановити дверні блоки.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати окремі лази на горище.
Системи каналізації та водопостачання залишити в загальному користуванні.
Усі запропоновані переустаткування житлового будинку здійснювати у відповідності до вимог діючого законодавства з дотриманням санітарних правил і правил протипожежної безпеки.
У зв'язку з поділом житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 між його співвласниками в натурі - право спільної часткової власності на цей житловий будинок припинити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію, як учаснику спільної власності, частка якого зменшилась, 6 829,00 (шість тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн.
Визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до II варіанту, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2014 року № 10669/284/285.
Виділити в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 286 кв.м.
Виділити в користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 234 кв.м.
Границя розподілу присадибної земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки:
по АДРЕСА_1 розділивши огорожу на відрізки 7,45 м.та 8,75 м. від точки 7,45 по червоній лінії, далі до житлового будинку, далі по лінії розподілу житлового будинку та прибудови, далі вбік тильної сторони довжиною 13,0 м, потім вбік домоволодіння НОМЕР_1 довжиною 4,45 м., потім вбік червоної лінії довжиною 5,85 м, далі вбік домоволодіння НОМЕР_1 довжиною 3,6 м.
Для обслуговування дворового колодязя № 11 та каналізаційних ям № 13 та № 14 встановити земельний сервітут.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: