Справа № 433/1287/14-ц Головуючий І інстанції - Суський О.І.
Провадження: 22-ц/790/1903/15 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.
Категорія: договірні
21 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Бездітка В.М.,
суддів - Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,
за участю секретаря - Сашко Я.С.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 26 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно, -
встановила:
У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останньому були надані грошові кошти на придбання квартири у сумі 26 400 дол. США зі сплатою 10,08 % річних та терміном повернення ло 20 серпня 2037 року.
У забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за зазначеним вище договором 30 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Межеиською К.С. за № 1467. згідно з яким відповідач передав в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Вказував, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19 грудня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 52 860,69 дол. США.
Рішенням Жовтневого районного суд)' м. Луганська від 12 лютого 2014 року позовні вимоги ПАТ КЬ «ПриватБанк» задоволено частково.
Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 30 серпня 2007 року б/н) ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності.
Виселено ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані й проживають у квартирі АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено, абзац третій його резолютивної частини викладено в такій редакції: «Виселити ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1». В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 лютого 20І4року та рішення апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року в частині вимог про виселення скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Троїцького районного суду Луганської області. У решті рішення апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року залишено без змін.
Просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 30.08.2007 року б/н), виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані й проживають у вказаній квартирі, зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 26 грудня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що вимоги ст.ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору, про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення банком виконані.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи, житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимога іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР.
У п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було підтверджено належними доказами факт надсилання банком повідомлення про виселення усім особам, які проживають у спірному жилому приміщенні та отримання ними такого повідомлення.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
По справі встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 23.08.2007 року укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти на придбання квартири у сумі 26 400 дол. США зі сплатою 10,08 % річних 5 терміном їх повернення до 20.08.2037 року.
У забезпечення зазначеного кредитного договору 30 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений 30 серпня 2007 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровим номером 1467. відповідно до якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру загальною площею 47.4 кв. м. житловою площею 32,8 кв. м по АДРЕСА_1.
Відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 19 грудня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 52 860,69 дол. США.
Посилання апелянта на те, що докази про надсилання вимоги про виселення додані до позовної заяви, матеріалами справи не підтверджені. Ні до позовної заяви, ні до уточненої позовної заяви такої вимоги не надано.
Також судова коленія враховує, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах)Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 26 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -