Справа № 344/16241/13-ц
Провадження № 22-ц/779/1163/2015
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
27 травня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Горблянського Я.Д.
суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.
секретаря: Капущак С.В.
з участю: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3
представника позивача - Пестова М.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2015 року, -
В жовтні 2013 року представник ПАТ «Банк «Київська Русь» звернувся в суд з зазначеним позовом, вказавши, що у відповідності до кредитного договору №2315-04-07-2 від 03.12.2007 року ОСОБА_2 був наданий кредит в розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 26% річних строком до 03.12.2010 року. Внаслідок неналежного виконання боржником взятих на себе кредитних зобов'язань утворилась заборгованість в розмірі 52836,62 грн., яку банк просив стягнути.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.04.2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Банк «Київська Русь» 52836,62 грн. заборгованості за кредитним договором та 528,37 грн. витрат по оплаті судового збору. Не погодившись з рішенням суду, вважаючи що суд при його ухваленні порушив норми матеріального та процесуального права ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в судовому засіданні нею було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи в зв'язку з тим, що даний кредит відповідач не отримувала, хоча і зверталась з заявою про його отримання. Після розгляду пакету необхідних документів банком їй було відмовлено в наданні кредиту, а кредитний договір підписаний через те, що це було обов'язковою умовою розгляду пакету документів. Однак заяву на видачу готівки від 03.12.2007 року відповідач не підписувала.
Проте, почеркознавчу експертизу з цього приводу не проведено, в зв'язку з відсутністю оригіналу кредитного договору та заяви на видачу грошових коштів. Судом не враховано, що оригінали документів відсутні, а на підтвердження позову банком надано не завірені належним чином докази, що унеможливило провести їх ідентифікацію.
Посилається на те, що судом не виконана вимога ст.64 ЦПК України відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі, якщо подано копії письмових документів, суд повинен за вимогою осіб, які беруть участь у справі вимагати подання оригіналів.
Крім того, представником позивача надано відомості про те, що відповідачкою сплачені платежі в період з 21.08.2008 року по 21.10.2008 року, що остання заперечує.
Вказує, що всупереч ст.ст.257,261 ЦК України банком пропущений термін позовної давності.
Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 належно не виконувала взяті на себе по кредитному договору зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, нарахована відповідно до умов договору, яка підлягає стягненню на користь банку.
З таким висновком колегія суддів погоджується.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.12.2007 року між ПАТ «Банк «Київська Русь»(тоді - АБ «Київська Русь» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2315-04-07-2, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 25000 грн. під 26 % річних строком до 03.12.2010 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого банком ОСОБА_2 починаючи з 01.07.2008 року перестала здійснювати погашення основного тіла кредиту, а з 21.10.2008 року - відсотків. В зв'язку з цим станом на 20.09.2013 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 52836,62 грн., з яких - 22224 грн. - заборгованість по кредиту, 29148 - по відсотках, 1464,62 грн. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сума заборгованості за договором, визначена банком апелянтом не спростована, жодних доказів її погашення не надано.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги банку щодо наявності підстав для стягнення боргу обґрунтовані.
Стосовно посилань ОСОБА_2 про пропуск банком строку позовної давності, то колегія вважає наступне.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заявила про застосовування строку позовної давності, апеляційний суд на стадії перегляду справи не може застосовувати наслідки спливу такого строку.
Судом відповідно до вимог ст.64 ЦПК України витребовувались оригінали кредитного договору та заяви на видачу готівки, проте, отримати такі було неможливо, оскільки вони долучені до матеріалів кримінальної справи, яка розглядається Коломийським міськрайонним судом.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
Р.Й. Матківський
В.Д. Фединяк