Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" серпня 2009 р. Справа № 42/178-09
вх. № 5034/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Бойко А.В. (дов.)
відповідача - Кошкаров О.М. (дов.)
розглянувши справу за позовом НВ фірма "VD MAIS", м. Київ
до ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків
про стягнення 382079,07 грн.
Позивач, НВ фірма "VD MAIS", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", про стягнення заборгованості в розмірі 382079,07 грн., в т.ч. 247847,02 грн. основного боргу; 46802,24 грн. інфляційних втрат, 24784,70 грн. штрафу 10%, 62646,01 грн. пені. А також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 327240,69 грн., вказує на те, що позивачу був повернути товар на суму 2692,09 грн., в частині стягнення штрафу та пені просить застосувати строк позовної давності та стягнути штрафні санкції та пеню з врахуванням строку позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.
01 березня 2007 року між Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" (позивач) та Державним підприємством „Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" (відповідач) був укладений договір № 070301-2 на поставку комплектуючих виробів, друкованих плат, обладнання, матеріалів (далі -Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов'язався поставити комплектуючі вироби, друковані плати, обладнання, матеріали і т.п. (далі - товари), а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити вказані товари.
Базова вартість Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 20.11.2008 року до Договору, складає 3000000,00 грн. (три мільйони гривень 00 коп.), в тому числі, ПДВ 600000,00 грн.
Загальна вартість Договору складає суму вартості товарів згідно отриманих відповідачем та визначених у специфікаціях/ рахунках.
Як зазначає позивач, протягом дії Договору ним на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 2391379,79 грн., однак оплачений був товар на загальну суму 2143532,77 грн., несплаченою залишилась сума 247847,02 грн.
Судом встановлено, що відповідачем неоплачений товар згідно видаткових накладних з 02.04.2007р. по 26.08.2008р., копії яких надані до матеріалів справи (т.1 а.с.20-65).
Позивачем виписувались рахунки на оплату товару, копії яких надані до матеріалів справи (т.1 а.с.66-105).
Згідно з п. 4.1. Договору відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість товарів протягом 30 днів від дати одержання партії товарів. Датою одержання партії товару є дата, зазначена у видатковій накладній.
Відповідно до п.3.1. Договору Товар постачається партіями на умовах ЕХW - склад постачальника за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 29 або іншою в м. Києві адресою, зазначеною продавцем.
Відповідно до „ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)" ЕХW- ЕХ WORKS - ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства для завантаження. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідач не заперечує проти того, що ним дійсно не оплачений товар отриманий від відповідача на загальну суму 245154,93 грн.
Щодо заборгованості в сумі 2692,09 грн., то відповідач зазначає, що на дану суму продукції був виявлений брак, після чого продукція була повернуто позивачу.
Розглянувши надані відповідачем документи, суд встановив, що під час експлуатації продукції отриманої від позивача відповідачем був виявлений брак, у зв'язку з чим на заводі були складені рекламаційні акти № 12р-23 від 21.02.2007р., № 12р-36 від 27.10.2008р., № 120001/60,4558 від 16.01.2008р., № 120048/1903 від 18.06.2007р., копії яких надані до матеріалів справи.
Після чого продукція на загальну суму 2692,09 грн. була повернута постачальнику за накладними № 8164 від березня 2007р., № 8643 від листопада 2007р., № 8046 від січня 2008р., № 8542 від червня 2007р.
Згідно з п.5.2 договору, заміна та/чи допостачання товарів, що не відповідають умовам даного договору, здійснюється постачальником.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 245154,93 грн., дана сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку порушення відповідачем встановлених п.4.1 Договору термінів оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно неоплаченої вартості товарів за кожний день прострочення оплати.
А пункт 8.3 Договору передбачає, що у випадку несплати повної вартості товару понад 45 календарних днів від дати одержання товару відповідач сплачує позивачу, крім передбаченої п. 8.2 Договору пені, штраф у розмірі 10% від вартості неоплачених товарів.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені та штрафу, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 62646,01 грн., а штрафу - 24784,70 грн.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо стягнення пені та штрафу, а також розрахувати пеню за 6 місяців прострочення платежу.
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку по частині нарахованої суми пені та штрафу сплинув річний строк позовної давності, а пеня нарахована більше ніж за 6 місяців.
Відповідачем наданий свій контр розрахунок пені та штрафу з врахуванням строку нарахування пені та строку позовної давності, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.
Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 7882,72 грн. та пені в сумі 27400,80 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок інфляційних втрат , відповідно до якого сума інфляційних складає 46802,24 грн., наданий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення основної заборгованості в сумі 245154,93 грн., пені в сумі 27400,80 грн., штрафу в сумі 7882,72 грн., інфляційних втрат у сумі 46802,24 грн., в іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 3272,41грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" (61004 м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код 14315500, р/р 26006301816654 в Червонобаварському безбалансовому відділенні філії "Відділення Промінвестбанку в м.Харкові" МФО 351458) на користь Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма "VD MAIS" (юридична адреса: 01033 м. Київ, вул. Жилянська, 29, адреса для листування: 03061 м. Київ, вул.М. Донця, 6, код 21558350, п/р 26007012813898 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) основну заборгованість у сумі 245154,93 грн., пеню в сумі 27400,80 грн., штраф у сумі 7882,72 грн., інфляційні втрати в сумі 46802,24 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3272,41грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 17.08.2009р.