19 травня 2015 року м. Київ К/800/44180/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2014
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014
у справі № 814/5121/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані"
до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.11.2013 № 0000492200.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, складено акт № 154/14-20-22-31-34539925 від 01.11.2013, в якому зазначено про неврахування позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за ІІ- ІV квартал 2011 року результатів попередніх перевірок, за результатами яких ДПІ вже прийняті податкові повідомлення-рішення. Також, зазначено про відсутність у Товариства документів первинного обліку, якими підтверджуються показники рядку "Інші витрати".
Крім того, в Акті перевірки зазначено, що Товариство порушило п.138.1, п.138.5 та п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого зависило на 23 882 637,00 грн. показники декларації з податку на прибуток за 2012 рік у рядку 06.4.39 "Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат".
На підставі акта перевірки, 19.11.2013 відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000492200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 111 960 504,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідного рішення стало те, що позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року не враховано результати попередньої документальної планової перевірки, яка здійснювалась СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та результати якої викладені в акті перевірки від 26.10.2011 №961/40/34539925, згідно висновків якого позивачем неправомірно включено до складу витрат податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік в сумі 78 550 085,00 грн.
На підставі акта перевірки від 26.10.2011, СДПІ прийнято податкові повідомлення рішення від 11.11.2011 № 0000520040 та № 0000510040, які скасовані постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013.
Також, відповідачем було здійснено камеральну перевірку показників податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, результати якої оформлено актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 991/40/34539925 від 30.11.2011. На підставі даного акта, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 №0000540040 та № 0000550040.
Як свідчать матеріали справи, зазначені повідомлення-рішення скасовані постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013.
Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до складу витрат в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011року від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік в сумі 78 550 085,00 грн.
Згідно із пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011р рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25% суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.
Крім того, слід зазначити, що податковим органом в акті перевірки не вказано, яким саме чином Товариство порушило вимоги п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, включивши до рядку 06.4.39 "Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат" декларації з податку на прибуток за 2012 рік витрати, що пов'язані з оплатою праці, відрахуванням на соціальні заходи, операційні витрати, амортизаційні витрати.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач відобразив зазначені вище витрати у звітному періоді, у якому вони виникли відповідно до вимог п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, відповідно до якої, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Крім того, доводи відповідача про відсутність документів первинного обліку, якими підтверджуються показники рядку "Інші витрати" спростовується самим же актом перевірки, в якому зазначено у переліку первинних документів, на підставі яких здійснювалася перевірка показника "Інші витрати": журнали-ордери (обігово-сальдові відомості) по рахункам; видаткові накладні; акти введення в експлуатацію; акти списання; товарно-транспортні накладні; видаткові касові ордери; платіжні доручення; табелі робочого часу; акти виконаних робіт; довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3); акт приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в); виставлені рахунки.
Зазначені первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства та в повному обсязі підтверджують витрати, що відображені позивачем у рядку 06.4.39 в декларації з податку на прибуток за 2012 рік.
Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 № 0000492200.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль