ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.05.2015Справа №910/5694/15-г
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомПрокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп"
простягнення 1 778 грн 47 коп.
Представники:
від прокуратури:Столбовий Ю.М. - посвідчення № 018365 від 16.07.2013
від позивача: Бондар М.В. - представник за довіреністю № 39 від 09.10.2014
від відповідача: не з'явились
11.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" про стягнення 1 472 грн 17 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6657 від 15.11.2013, в тому числі 1213 грн 13 коп. основного боргу, 36 грн 39 коп. штрафу, 120 грн 61 коп. інфляційних нарахувань та 102 грн 04 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6657 від 15.11.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів до державного бюджету, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 213 грн 13 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами позивачем нараховано пеню у розмірі 102 грн 04 коп., штраф у розмірі 36 грн 39 коп. та інфляційні втрати у розмірі 120 грн 61 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 порушено провадження у справі № 910/5694/15-г, розгляд справи призначений на 06.04.2015.
03.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
03.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
06.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 розгляд справи відкладено на 12.05.2015, у зв'язку з неявку представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів.
Представник відповідача у судове засідання 12.05.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання 12.05.2015 з'явились представники позивача та прокуратури та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 12.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши надані суду докази, суд
15.11.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Холдинг Груп» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6657 від 15.11.2013, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину внутрішньої поверхні стіни нежитлового приміщення загальною площею 4.32 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 6, на1-му поверсі головного учбового корпусу (майно), що перебуває на балансі Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2013 і становить 22900 грн без ПДВ.
У відповідності до пункту 10.1. договору даний договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 15 листопада 2013 року до 15 жовтня 2016 року включно.
Згідно з пунктом 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2013 року 286 грн 25 коп. Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад місяці 2013 року.
Відповідно до пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6. договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.
Частина 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Як встановлено судом, 15.11.2013 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: 03037, м. Київ, вул. Освіти, 6, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - частину внутрішньої поверхні стіни нежитлового приміщення загальною площею 4.32 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 6, на1-му поверсі Інституту соціальної роботи та управління, що перебуває на балансі Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати частини орендних платежів до державного бюджету, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6657 від 15.11.2013, у розмірі 1 407 грн 73 коп. за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів до державного бюджету на суму 1 407 грн 73 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Нормами статті 2 Господарського процесуального кодексу України та резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади. В позові прокурор самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує їх захист.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Нормами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначають підставою представництва в суді інтересів держави наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, таким чином необхідно вказати, що бездіяльність виконавчого органу Подільського району м. Києва в частині невжиття своєчасних заходів спрямованих на стягнення заборгованості за фактичне використання приміщення в свою чергу спричинило утворення заборгованості.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів до державного бюджету за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6657 від 15.11.2013, за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року, у розмірі 1 407 грн 73 коп. вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 407 грн 73 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6657 від 15.11.2013, позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 137 грн 05 коп., штраф у розмірі 42 грн 23 коп. та інфляційні втрати у розмірі 191 грн 46 коп.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені з розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (пункт 3.8 договору).
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 3.7 та 3.8 договору.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані штраф та пеня.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок штрафу у розмірі 42 грн 23 коп. та пені у розмірі 137 грн 05 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства про порядок і строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 42 грн 23 коп. та пені у розмірі 137 грн 05 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 191 грн 46 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд прийшов до висновку, що нараховані відповідачем інфляційні втрати у розмірі у розмірі 191 грн 46 коп. суперечить нормам статті 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки відповідно до положень Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, розмір орендної плати за місяць коригується х урахуванням індекс інфляції за конкретний місяць.
Таким чином, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 191 грн 46 коп. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.
Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.
Враховуючи викладене витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1630 грн 32 коп.
Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920, ідентифікаційний код 37982944) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДСКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, КЕКД 22080300, рахунок № 31112093700011 (призначення платежу - плата за оренду майна бюджетних установ)) заборгованість у розмірі 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн 73 коп., пеню у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн 05 коп. та штраф у розмірі 42 (сорок дві) грн 23 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Холдинг Груп" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920, ідентифікаційний код 37982944) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн 32 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 15.05.2015
Суддя Н.Б. Плотницька