ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.05.2015Справа №910/11399/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма»
до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харабаш Ольга Ігорівна
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Сметанкіна Т.В., Друг О.М.;
від відповідача: Виговська Є.С.;
від третьої особи: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі-відповідач) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчинений 11.04.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харабаш О. І. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 41 про стягнення з позивача на користь відповідача за договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 р. та додаткових угод до нього, грошові кошти у розмірі 4 165 529, 47 грн. за період з 22.04.2014 р. по 26.11.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2015 р. порушено провадження у даній справі, зокрема, залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харабаш Ольгу Ігорівну, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що укладений між сторонами договір по факторингове фінансування за своє правовою природою фактично є кредитним договором, відповідно є правомірним застосування до нього положення законодавства щодо порядку вчинення виконавчих написів на підставі п. 2 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харабаш О.І. у судове засідання не з'явилася, причин неявки суду не повідомила, однак була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду.
Приймаючи до уваги, що представник третьої особи була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 14.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
05.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - фактор (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (далі - клієнт) укладено договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138, умовами якого передбачено, в порядку та на умовах, визначених даним договором, фактор (банк) зобов'язується здійснювати факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом. Право вимоги є відступленим клієнтом факторові (банку) з моменту підписання сторонами додаткової угоди до даного договору, яка укладається в порядку, визначеному ст. 2 даного договору.
Відповідно до п.1.3. договору, внаслідок відступлення права вимоги фактор (банк) замінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора (банку) переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості товарів, робіт, послуг, отримання підтверджуючих документів, неустойок та інших платежів за контрактом. Однак, фактор (банк) не набуває будь-яких обов'язків клієнта за контрактом щодо поставки товарів, робіт, послуг та інших обов'язків, що випливають з такої поставки.
Згідно з розділом «Визначення термінів», факторингове фінансування - операція фінансування під відступлене право вимоги, відповідно до якої фактор (банк) зобов'язується передати на умовах даного договору грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові (банку) свої права вимоги.
Факторинг з регресом - факторингове фінансування, при якому ризик несплати боржником грошових зобов'язань за контрактом повністю покладається на клієнта і при цьому клієнт виступає поручителем боржника перед фактором (банком) за контрактом у розмірі, визначеному умовами даного договору.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за здійснення факторингового фінансування за даним договором клієнт зобов'язаний сплачувати факторові наступну плату в розмірах, визначених додатком № 1 до даного договору.
Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та отримання фактором грошових коштів в оплату повної вартості прав вимоги (п. 15.1 договору).
Так, на виконання умов договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» укладено додаток № 1 від 05.10.2011 р., додаткові угоди № 017/42-0-1/138/1 від 01.11.2011 р., № 017/42-0-1/138/2 від 01.02.2012 р., № 017/42-0-1/138/4 від 29.08.2012 р., № 017/42-0-1/138/5 від 20.09.2012 р., № 017/42-0-1/138/6 від 14.03.2013 р.
10.04.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» укладено додаткову угоду № 017/42-0-1/138/3 , відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 р., а саме доповнити ст. 3 «Порядок фінансування прав вимоги» п. 3.5. в наступній редакції:
При одержанні фактором (банком) платежів від боржника, в призначенні платежу по яким не зазначена інформація стосовно того в погашення яких документів вони направлені, фактор (банк) буде зараховувати отримані від боржника кошти в рахунок погашення заборгованості за контрактом чи поставками згідно зазначеної банком (фактором) самостійно черговості.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2015 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харабаш О.І. вчинила виконавчий напис про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 р. та додаткових угод №017/42-0-1/138/1 від 01.11.2011 р., № 017/42-0-1/138/2 від 01.02.2012 р., № 017/42-0-1/138/3 від 10.04.2012 р., № 017/42-0-1/138/4 від 29.08.2012 р., № 017/42-0-1/138/5 від 20.09.2012 р., № 017/42-0-1/138/6 від 14.03.2013 р. грошові кошти у розмірі 4 165 529, 47 грн. за період з 22.04.2014 р. по 26.11.2014 р.
З виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що нотаріусом вчинено виконавчий напис з порушенням положень чинного законодавства, оскільки укладений між сторонами договір факторингу не відноситься до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, а тому просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 11.04.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харабаш О. І. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 41 таким, що не підлягає виконанню.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором факторингу.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом з тим, Порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про нотаріат", Правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2368/5 від 31.12.2008 р. та 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р.
Згідно ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.
Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 1.2 п. 1 розділу 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Розділу 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для отримання виконавчого напису необхідно, зокрема:
1) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, договір факторингу та додаткові угоди до нього вчинені в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, крім того, умови зазначеного договору не передбачають такого виду захисту прав відповідача як звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Як вбачається з виконавчого напису, останній був вчинений нотаріусом на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 та п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
Так, відповідно до п. 2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як встановлено судом вище, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором факторингу, в якому позивач є клієнтом, а боржниками є треті особи, права вимоги яких відступаються на користь відповідача (фактора).
Договори факторингу та кредитні договори становлять окремі правові інститути і регулюються різними положеннями цивільного законодавства України.
Зокрема, правовідносини щодо кредитних договорів врегульовані у Главі 71 (Позика. Кредит. Банківський вклад.) книги п'ятої Цивільного кодексу України, а правовідносини щодо договорів факторингу врегульовані у Главі 73 (Факторинг) книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харабаш О.І. неправомірно вчинено виконавчий напис, оскільки відносини, що склалися між сторонами на підставі договору були вчинені у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про факторингове фінансування з регресом є договором факторингу, а не кредитним договором.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, враховуючи наведене, суд визнає вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.04.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харабаш О. І. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 41 про стягнення з позивача на користь відповідача за договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 р. та додаткових угод до нього, грошові кошти у розмірі 4 165 529, 47 грн. за період з 22.04.2014 р. по 26.11.2014 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.04.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харабаш Ольгою Ігорівною та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 41 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (11701, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код - 30600896) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 8, ідентифікаційний код - 14305909) за договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 р. та додаткових угод №017/42-0-1/138/1 від 01.11.2011 р., № 017/42-0-1/138/2 від 01.02.2012 р., № 017/42-0-1/138/3 від 10.04.2012 р., № 017/42-0-1/138/4 від 29.08.2012 р., № 017/42-0-1/138/5 від 20.09.2012 р., № 017/42-0-1/138/6 від 14.03.2013 р., грошові кошти у розмірі 4 165 529, 47 грн. за період з 22.04.2014 р. по 26.11.2014 р.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 8, ідентифікаційний код - 14305909) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (11701, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код - 30600896) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 19.05.2015 р.
Суддя Бондарчук В.В.