Ухвала
іменем україни
22 квітня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, ОСОБА_4, третя особа - відділ житлово-комунального господарства виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради м. Кривого рогу, про визнання приватизації та договору купівлі-продажу недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2014 року,
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, ОСОБА_4 про визнання приватизації та договору купівлі-продажу недійсними.
Зазначала, що вона є матір'ю відповідача ОСОБА_3 та бабусею неповнолітньої ОСОБА_2, 2005 року народження.
У листопаді 2006 року ОСОБА_3 на своє ім'я неправомірно приватизувала квартиру АДРЕСА_1, оскільки на той час у вказаній квартирі була зареєстрована й проживала малолітня ОСОБА_2
У подальшому відповідач за договором купівлі-продажу від 28 січня 2008 року продала спірну квартиру ОСОБА_4
Посилаючись на порушення житлових прав малолітньої ОСОБА_2, яку незаконно було позбавлено права на вищевказану квартиру, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 НОМЕР_1, видане 28 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_3, визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 28 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобов'язати відділ житлово-комунального господарства виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради м. Кривого рогу видати свідоцтво про приватизацію спірної квартири на ім'я як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2, по Ѕ частині кожній.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 НОМЕР_1, видане 28 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_3
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2014 року зазначене рішення районного суду змінено в частині підстав відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасувати й передати справу у вказаній частині на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Так, задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з порушення прав малолітньої ОСОБА_2 на участь у приватизації квартири, у якій вона мешкала разом з матір'ю.
Відмовляючи в задоволенні решти позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу необхідно звертатися до суду з окремим позовом про визнання договору купівлі-продажу нікчемним, оскільки такий договір укладено без дозволу органу опіки і піклування.
Змінюючи рішення районного суду в частині підстав відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір купівлі-продажу спірної квартири не пройшов державної реєстрації, а тому не є вчиненим, й до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28 листопада 2006 року набула право власності на всю квартиру АДРЕСА_1.
Згідно довідок комунального підприємства «ЖЕО № 14» від 26 квітня 2012 року та від 22 жовтня 2014 року неповнолітня дочка відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, 2005 року народження, зареєстрована у спірній квартирі з 14 липня 2006 року й до теперішнього часу.
28 січня 2008 року ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу вказаної квартири.
Відповідно до ст. 657 ЦК України у редакції станом на 28 січня 2008 року договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) мав укладатися у письмовій формі, підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За правилами ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції на час укладення договору, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація правочинів на момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 28 січня 2008 року проводилася на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про нотаріат», у редакції на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, нотаріусом ведеться реєстр вчинених нотаріальних дій, про що робиться запис у нотаріально посвідченому документі із присвоєнням номеру нотаріальної дії.
Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів від 26 травня 2004 року державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру (Державного реєстру правочинів) одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Про внесення запису до Реєстру реєстратор видає сторонам правочину примірник витягу (п.п.5,6,10).
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 213-214, 303, 304, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, доводів позивача належним чином не перевірив, взагалі не встановив обставин щодо державної реєстрації оскаржуваного договору купівлі-продажу, зазначаючи про її відсутність не навів на підтвердження цього жодного належного й допустимого доказу, не містять таких доказів й матеріали даної справи, а відтак дійшов передчасного висновку про те, що такий договір не є вчиненим.
Крім того, згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.
За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов'язків (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За таких обставин, з огляду на положення ч. 2 ст. 11, ст. 204 ЦК України, якщо договір укладений і не визнаний недійсним , то обумовлені ним правові наслідки - набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру - мають юридичну силу, тобто, можливість реалізовувати повноваження щодо володіння, користування та розпоряджання квартирою.
Проте, зазначене також залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, який не врахував, що спірну квартиру було продано у порушення прав та законних інтереснів малолітньої ОСОБА_2, що передбачає можливість оскарження такого правочину. Витребувати квартиру із володіння інших осіб позивач ОСОБА_1, яка діє в інтересах онуки ОСОБА_2, може у випадку скасування правової підстави такого володіння, якою є оспорюваний договір.
З огляду на наведене, ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування у вказаній частині із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2014 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 28 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, справу в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У решті рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко