Ухвала
іменем україни
22 квітня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року,
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підгородненської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на жилий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,1134 га, що розташовані по АДРЕСА_1, яку прийняли у спадщину у рівних частках його мати ОСОБА_4 та він, як єдині спадкоємці першої черги.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, не залишивши заповіту.
Посилаючись на те, що позбавлений можливості оформити право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_1 просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке залишилося після смерті його батьків.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,1134 га, що розташовані по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення в повній мірі не відповідають.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог ОСОБА_1, який є єдиним спадкоємцем після смерті батьків, проте позбавлений можливості оформити право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у судовому порядку усунуто від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнано його таким, що не прийняв спадщину.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна виходячи з наступного.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на жилий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0, 1134 га, що розташовані по АДРЕСА_1, й належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 1942 року та державного акта на право приватної власності на землю від 03 лютого 1999 року.
Спадкоємцями першої черги померлого, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України є дружина - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_1
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, не встигнувши за життя оформити право на спадщину після смерті чоловіка.
ОСОБА_1 у визначені ст. 1270 ЦК України строки звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків, однак постановами державного нотаріуса від 21 лютого 2012 року йому було відмовлено у вчинені нотаріальних дій через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
У силу ст. ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стала саме неможливість оформити спадщину, яка відкрилась після смерті батьків через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 213-214, 303, 304, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, доводів позивача належним чином не перевірив, зазначаючи про те, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року право власності в порядку спадкування на спірне спадкове майно визнано за онуком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а ОСОБА_1 усунуто від права на спадкування, суд апеляційної інстанцій взагалі не перевірив чинність такого рішення й відповідно не врахував, що вказане рішення було за заявою ОСОБА_1 скасовано ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року, тобто на час розгляду справи в апеляційному порядку вказане рішення втратило чинність, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим й суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України не з'ясував усіх дійсних обставин справи, що мають визначальне значення для справи, зокрема не встановив коло спадкоємців померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й не вирішив питання щодо залучення до участі у справі ОСОБА_5, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 1266 ЦК України має право на спадкування за право представлення у зв'язку зі смертю свого батька ОСОБА_3
У порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суди не сприяли повному й всебічному з'ясуванню дійсних обставин справи, які мають визначальне значення для правильного її вирішення.
Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко