КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
29 квітня 2015 року справа № П/811/485/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:
позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2;
відповідача: Кривошеї А.М.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в якому, з урахуванням зави про збільшення позовних вимог просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №31 від 16.01.2015 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;
- визнати незаконним та скасувати наказ Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №20 о/с від 20.01.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Петрівського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області;
- cтягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області відшкодувати позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000.00 грн.;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
У відповідності до вимог ст. 15? КАС України справу передано на розгляд судді Жуку Р.В.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до висновку службового розслідування ОСОБА_1 запізнився на службу без поважних причин, поводився негідно поза службою, порушив транспортну дисципліну. На підставі зазначених висновків 16.01.2015 року УМВС України в Кіровоградській області видано наказ №31 «Про порушення службової дисципліни працівником Петрівського РВ УМВС та його покарання» - згідно якого накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно Наказу УМВС України в Кіроворадській області № 20о/с від 20.01.2015 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Дані накази позивач вважає неправомірними, а висновок службової перевірки, такий, що не відповідає дійсності та є хибним.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позові.
Відповідач не погоджуючись з позовом надав суду заперечення на позов, які обґрунтовані тим, що накази щодо накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з органів внутрішніх справ відповідають вимогам чинного законодавства України.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є, зокрема, правомірність наказів Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.2014 року перебував на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ громадської безпеки Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області, в спеціальному званні лейтенант міліції (а.с.12, 74-77).
09.01.2015 року начальник Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області Є.В. Чуйко на ім'я начальника УМВС України в Кіровоградській області Вітюка А.І. подав рапорт яким доповів, що в порушення службової дисципліни 09.01.2015 року ОСОБА_1 запізнився на службу без поважних причин, з тілесними ушкодженнями на голові у вигляді подряпини. Від надання пояснень відмовився. При спілкуванні с працівниками райвідділу встановлено, що 08.01.2015 року ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння в кафе спровокував конфлікт з відвідувачами, в результаті якого отримав тілесні ушкодження (а.с.39).
Наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області від 09.01.2015 року №17 призначено проведення службового розслідування за вищезазначеними фактами (а.с.38).
За результатами проведення службового розслідування встановлено, що 08.01.2015 року ОСОБА_1 разом з дільничним інспектором Юхименком О.М., слідчим Сікачем І.С., та помічником дільничного інспектора міліції Нечаєм Є.М. святкував день народження у ресторані "Україна", розташованому в смт. Петрове.
Відповідно до показів свідків, зазначені працівники вживали алкогольні напої і приблизно о 23.00 пішли до кафе-бару "Алькор", де продовжили вживати спиртні напої. Близько 24.00 всі пішли по домівках, а ОСОБА_1 на власному автомобілі НОМЕР_1 поїхав до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9, з якою згодом приїхав назад до кафе-бару "Алькор".
Біля зазначеного вище закладу ОСОБА_1 спровокував конфлікт з відвідувачами, в результаті якого отримав тілесні ушкодження.
При опитуванні громадянина ОСОБА_10 останній пояснив, що знаходився біля входу в бар «Алькор» разом з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та його сином ОСОБА_14, коли до нього на великій швидкості їхав темно-зелений автомобіль ВАЗ-2107, водій якого навпроти бару почав здійснювати кругові рухи автомобілем на місці, та не впоравшись з керуванням, допустив з'їзд на узбіччя.
В подальшому з автомобіля вибігла дівчина яка прохала допомоги, пояснюючи що ОСОБА_1 намагався її бити.
Слідом за нею вийшов молодий чоловік з ознаками алкогольного сп'яніння, який використовуючи грубу нецензурну лайку погнався за дівчиною.
ОСОБА_10 виставивши ногу створив перешкоду для вказаного чоловіка, який з зпідкинувшись впав лицем в сніг. При виїзді від бару ОСОБА_1 ледь не здійснив наїзд на відвідувачів закладу, які знаходились там (а.с.50-51).
Відвідувачі закладу ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 також підтвердили слова ОСОБА_10 (а.с.52-55).
09.01.2015 року ОСОБА_1 на службу не з'явився, причини відсутності на службі ОСОБА_1 не відомі. Приблизно об 11.15 год. ОСОБА_1 прибув до райвідділу. Враховуючи те, що від ОСОБА_1 відчувався запах алкоголю з порожнини рота начальником райвідділу підполковником міліції ОСОБА_6 направлено ОСОБА_1 до Петрівської ЦРЛ для проходження медичного обстеження. Згідно з висновком № 3 від 09.01.2015 у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено.
Від надання пояснення за вищезазначеними фактами ОСОБА_1 відмовився, про що, складено акт від 09.01.2015 року (а.с.42).
Згідно п.2 вищезазначеного висновку, за порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, пункту 4.1 розділу III, пункту 2.1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, пункту 1.1 наказу МВС від 26.03.2010 №90 «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращання», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, що виразилось у запізненні на роботу без поважних причин 09.01.2015 та негідній поведінці поза службою, порушенні транспортної дисципліни, керуючись статтями 2, 7, 8, 12, 14 вказаного Статуту, запропоновано звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
З висновком службового розслідування ОСОБА_1 ознайомлений 17.01.2015 року (а.с.68).
Наказом УМВС України в Кіровоградській області №31 від 16.01.2015 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ (а.с.69-71).
Згідно з наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області №20 о/с від 20.01.2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.90).
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, відповідним доводам позивача та висновкам відповідача, суд зазначає наступне.
Проходження служби в ОВС регулюється спеціальним законодавством про ці органи, в тому числі Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, при цьому процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 регулювалась Дисциплінарним статутом ОВС.
Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. (ст.1, 2 Дисциплінарного статуту ОВС України).Статтею 5 (частиною 2) Закону України «Про міліцію» зазначено, що міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини... У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і тактичність.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, в тому числі, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Відповідно до ст.8 Дисциплінарного статуту ОСОБА_1 будучи працівником міліції був зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків.
Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо його звернення до Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області із заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень та пошкодження його автомобіля з хуліганських мотивів, яке спростовує вину у висновках службового розслідування, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відомості про нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень слідчим Петрівського РВ УМВС внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120260000015 від 11.01.2015 р. та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення по вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Досудовим розслідуванням кримінального провадження №12015120260000015 від 11.01.2015 року, встановлено що у діях осіб, зазначених у заяві ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України (згідно ст. 11 Кримінального кодексу України), також встановлено відсутність у даному факті складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України та керуючись ст. 110, п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне правопорушення згідно постанови в.о. слідчого СВ Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області старшого лейтенанта міліції Пащенко Г.П. - закрито.
Зазначені обставини підтверджуються постановою Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження від 07.04.2015 року (а.с.137).
Суд зазначає, що положеннями Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що затверджений наказом МВС України від 22.02.2012 року №155 (чинний на момент, виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ, добровільно бере на себе обов'язок служіння Українському народу, законності, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки.
Працівник повинен визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності та бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті.
Дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.
Суд звертає увагу на те, що за своїм функціональним призначенням ці Правила є засобом громадського контролю за моральною і професійною поведінкою працівника.
Так, позивач будучи працівником міліції, що забезпечує безпеку громадян, і приймаючи участь в розв'язанні різних складних та конфліктних ситуацій в процесі виконання службових обов'язків дільничного інспектора міліції, своєю поведінкою складає загальний імідж підрозділу міліції Петровського РВ УМВС.
Від того, наскільки коректно та ввічливо працівник міліції формує стосунки з населенням, в значній мірі залежить успішність розв'язання та попередження конфліктів, протиріч, сутичок навіть поза службою.
Данні вимоги та правила поведінки працівника міліції містяться в Етичному кодексі працівника міліції.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що позивач в 2014 році закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ та перебував на посаді дільничного інспектора з 01.06.2014 року. На час винесення оскаржуваних наказів мав 3 діючих дисциплінарних стягнень: 1)догану, оголошену наказом РВ від 29.10.2014 № 289, 2)сувору догану, оголошену наказом РВ від 23.12.2014 №335, 3) попередження про неповну посадову відповідність, оголошене наказом Петрівського РВ від 05.01.2015 №Ю (а.с.95-97).
Разом з тим, 29.10.2014 року позивача включено до групи посиленої уваги відповідно до п.2.1.4 Положення про включення працівників органів внутрішніх справ до групи посиленої психологічної уваги та те, що керівництвом відділу неодноразово в минулому проводилися бесіди з питання дотримання службової та транспортної дисципліни як на службі так і поза її межами.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу оперативної наради Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області №106 від 26.12.2014, особовий склад Петрівського РВ УМВС на передодні Новорічних свят був переведений на посилений варіант несення служби. При цьому ОСОБА_1 було наголошено на заборону керування власним транспортним засобом до продовження терміну дії тимчасового талону на право керування транспортним засобом або отримання посвідчення водія.
Факт свідомого порушення вимог транспортної дисципліни ОСОБА_1 підтверджується також і даними обліку адміністративних правопорушень НАІС ДДАІ МВС України від 29.12.2014. Відповідно до картки обліку адміністративного правопорушення позивач допустив порушення правил дорожнього руху про що складено два адміністративні протоколи №781772 та №781773 (а.с.93,110).
Згідно з Присягою працівника органів внутрішніх справ України, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1991р. № 382, працівник органів внутрішніх справ України присягає і клянеться з високою відповідальністю виконувати вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ: мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я. права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, ОСОБА_1 своїми умисними діями допустив ряд грубих порушень вимог Закону України «Про міліцію», КУпАП, Дисциплінарного статуту, Етичного кодексу працівника ОВС, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, Присяги працівника ОВС.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваних наказів.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши оскаржувані позивачем накази на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає їх правомірним, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 04.05.2015 року.
Суддя Р.В. Жук