33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"13" травня 2015 р. Справа № 924/1572/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.15 р.
у справі № 924/1572/14 (суддя Танасюк О.Є. )
позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
відповідач Комунальне підприємство"Південно-Західні тепломережі" м. Хмельницький
про стягнення суми 19060774,44 грн., з яких: 14763642,09грн. - основний борг, 1633403,77 грн. - пеня, 569529,11 грн.- 3% річних, 2094199,47 грн. - інфляційних втрат
за участю представників сторін:
позивача - Бережко С.І., представник, довіреність в справі
відповідача - Супінський Г.В., Починок Л.К., представники, довіреність в справі.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року у справі №924/1572/14 (головуючий суддя Танасюк О.Є.,судді Виноградова В.В., Муха М.Є. ) в позові публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" про стягнення 19 060 774,44 грн., з яких: 14763642,09 грн. - основний борг, 1633403,77 грн. - пеня, 569529,11 грн. - 3% річних, 2094199,47 грн. - інфляційні втрати відмовлено.
Відмовляючи в позові з посиланням на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", абз. 3 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцевий господарський суд вказав, що відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків №358/30 від 24.09.2014р. строк виконання зобов'язання за цим договором пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, тому в даному випадку розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне проведення відповідачем оплати за поставлений газ в період з січня по грудень 2013р.
Крім того, зазначив, що вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 09.09.2014р. у справі 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014р. у справі №5011-35/1271-2012, від 30.09.2014р. від 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014р. у справі №922/2339/13, позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 25.02.2015р. у справі №922/3596/14, від 19.02.2015р. у справі №925/1052/14, від 12.02.2015р. №922/3289/14, а також позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеною в постанові від 17.02.2015р. у справі №924/1808/14.
Крім того , відмовляючи у позові в частині стягнення основного боргу в розмірі 14763642,09 грн.,суд першої інстанції вказав, що означена заборгованість погашена 15 квітня 2014 року ( до порушення провадження у даній справі ).
Не погодившись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось із апеляційною скаргою, якою вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального (ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 22, 549-552, 625, 629 Цивільного кодексу України), та процесуального (ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України) права, принципу справедливості, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що на думку суду, уклавши 24 вересня 2014 року договір про організацію взаєморозрахунків № 358/30, сторони тим самим змінили порядок та строк проведення взаєморозрахунків за поставлений відповідно до Договору купівлі-продажу № 13/3023-ТЕ-34 від 28 грудня 2012 року природний газ.
Апелянт вважає, що така обставина не відповідає дійсності та не досліджена господарським судом Хмельницької області у повному обсязі.
Зазначає, що для повного та об'єктивного розгляду справи, дослідження відповідних обставин, господарському суду слід було розділити правовідносини між позивачем та відповідачем на часові рамки - до моменту виконання умов договору № 358/30 про організацію взаєморозрахунків (15 жовтня 2014 року), та після виконання умов договору № 358/30, оскільки у п. 14 Договору про організацію взаєморозрахунків № 358/30 зазначається про те, що сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Предметом договору про організацію взаєморозрахунків № 358/30 є сума основного боргу у розмірі 14763642,09 грн., а предметом позову крім суми основного боргу є пеня в розмірі 1633403,77 грн., три відсотки річних у розмірі 569529,11 грн., інфляційні в розмірі 2094199,47 грн. за порушення відповідачем договірних зобов'язань (Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3023-ТЕ-34) щодо строків оплати природного газу, спожитого у 2013 році.
Звертає увагу, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором про організацію взаєморозрахунків № 358/30 - 15 жовтня 2014 року, сплативши суму основного боргу у розмірі 14763642,09 грн. Відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та збитків внаслідок інфляції після вказаної дати - 15 жовтня 2014 року.
На переконання скаржника, договором про організацію взаєморозрахунків № 358/30 його сторони (тобто не лише позивач та відповідач, а й інші сторони) лише погодили джерело надходження коштів для погашення взаємної заборгованості, в тому числі і заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3023-ТЕ-34.
Суд першої інстанції помилково, безпідставно і неправомірно розповсюджує дію ч. 2 п. 9 договору про організацію взаєморозрахунків № 358/30 на відносини, що врегульовані договором купівлі-продажу природного газу № 13/3023-ТЕ-34.
Отже, договір про організацію взаєморозрахунків № 358/30 став дійсним лише в момент надання від Державної казначейської служби України (яка взагалі не є стороною зазначеного договору) відповідного фінансування, яке було надане лише 15 жовтня 2014 року, коли і відбулися взаєморозрахунки.
Таким чином, до 15 жовтня 2014 року договір про організацію взаєморозрахунків № 358/30 не був дійсним та не міг створювати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі будь-яким чином впливати на порядок розрахунків за спожитий відповідачем згідно договору № 13/3023-ТЕ-34 природний газ.
Зауважує, що розрахунок суми позовних вимог здійснений станом на 2 жовтня 2014 року, тобто до виконання відповідачем умов договору № 358/30 про організацію взаєморозрахунків (15 жовтня 2014 року), отже позивач вважає, що заявлені у суді першої інстанції позовні вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних є цілком законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, на думку апелянта рішення господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року по справі № 924/1572/14 не відповідає принципам законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При винесенні наведеного рішення суд порушив баланс інтересів сторін, оскільки оскаржуваним рішенням враховано лише права та інтереси відповідача і не враховано особливі обставини щодо діяльності позивача.
Вважає, що господарським судом Хмельницької області було порушено статті 43, 84 Господарського процесуального кодексу України а також проігноровано пункт 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповідно до якого сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, оскаржуване рішення та постанова, в частині відмови у стягненні пені в сумі 1633403,77 грн., 3% річних у розмірі 569529,11 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 2094199,47 грн., не відповідає принципам розумності та справедливості судочинства, оскільки є таким, що не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.
Окремо зазначає, що судом безпідставно відмовлено у позові щодо стягнення суми основного боргу.
Як зазначив сам суд у рішенні, суму основного боргу в розмірі 14763642,09 грн. було сплачено Відповідачем 15 жовтня 2014 року.Водночас, позовна заява подана позивачем 13 жовтня 2014 року.Отже, на момент подання позивачем позовної заяви сума основного боргу існувала у повному розмірі, а сплачена після подання позову.
Таким чином, провадження у справі відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 14763642,09 грн. слід було припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд першої інстанції, натомість, відмовив у позові в тому числі і в цій частині, що потягло за собою неправильний розподіл судових витрат.
Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року по справі № 924/1572/14 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 14763642,09 грн., пені в сумі 1633403,77 грн., 3% річних у розмірі 569529,11 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 2094199,47 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 1633403,77 грн., 3% річних у розмірі 569529,11 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 2094199,47 грн. Провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" суми основного боргу в розмірі 14763642,09 грн. припинити.
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Південно-Західні тепломережі" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
З посиланням на постанови Верховного суду України від 09.09.2014 року у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014р. у справі №511-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 р. у справі №511-35/1271-2012, від 30.09.2014. №5011-35/1534-2012-42/533-2012, від 30.09.2014 у справі №922/2339/13, постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014 р. у справі №924/428/14, від 25.02.2015р. у справі №922/3596/14, від 19.02.2015 р. у справі №925/1052/14, від 12.02.2015 р. у справі №922/3289/14, а також постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі №924/1808/14 зазначає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природній газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, тому в даному випадку відсутні підстави для застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Крім того, вказує, що відповідно до банківської виписки по рахунку відповідача та платіжного доручення №29 від 25.09.2014р. на підставі Договору про організацію взаєморозрахунків грошові кошти в розмірі 14763642,09 грн. сплачені відповідачем на користь позивача.
Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.15р. у справі № 924/1572/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, викладених у ній. Також підтримав вимоги апеляційної скарги в частині припинення провадження у справі щодо основного боргу. Просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року по справі № 924/1572/14 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 14763642,09 грн., пені в сумі 1633403,77 грн., 3% річних у розмірі 569529,11 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 2094199,47 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 1633403,77 грн., 3% річних у розмірі 569529,11 грн., збитків внаслідок інфляції у розмірі 2094199,47 грн. Провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" суми основного боргу в розмірі 14763642,09 грн. припинити.
Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві. Крім того, заперечили щодо припинення провадження у справі в частині основного боргу. Вказали на практику ВСУ, ВГСУ та РАГС в аналогічних справах. Просили залишити рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" (покупець) укладено договір №13/3023-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням релігійними організаціями та національними спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. газ обсягом до 30200,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 5000,0; лютий - 4600,0; березень - 4600,0; квітень - 2000,0; травень - 750,0; червень - 700,0; липень - 700,0; серпень - 700,0; вересень - 850,0; жовтень - 2000,0; листопад - 3600,0; грудень - 4700,0.
Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору).
Зі змісту п. 3.1. договору вбачається, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п. 3.1.2. Договору).
Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).
Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2. договору).
Загальна вартість договору на дату його укладення становить 32948200 грн., крім того ПДВ - 6589640 грн., разом з ПДВ - 39537840 грн (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
В п. 6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
В п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Пунктом 11.1. визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Додатковою угодою №1 від 21.10.2013р. до договору купівлі-продажу природного газу №13/3023-ТЕ-34 від 28.12.2012р. п. 4.1. ст. 4 викладено в наступній редакції: „4.1. Кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця".
Додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. до договору сторонами продовжено строк дії договору в частині передачі газу до 30.06.2014р.
На виконання умов договору позивач протягом січня - грудня 2013р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 29617052,30 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 19.09.2013р. на суму 5265086,57 грн., від 19.09.2013р. на суму 4221617,52 грн., від 19.09.2013р. на суму 4778841,84 грн., від 19.09.2013р.на суму 2226684,74 грн., від 19.09.2013р. на суму 808941,59 грн., від 19.09.2013р. на суму 743878,27 грн., від 31.08.2013р. на суму 727813,08 грн., від 30.09.2013р. на суму 840317,87 грн., від 31.10.2013р. на суму 2150755,08 грн., від 30.11.2013р. на суму 3193807,80 грн., від 24.01.2014р. на суму 4659307,94 грн.
Згідно розрахунку позивача станом на 02.10.2014р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №13/3023-ТЕ-34 від 28.12.2012р. заборгованість останнього складала 14763642,09 грн.
24.09.2014р. між головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" (сторона третя) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір №358/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік"), предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.
За змістом п. 3 договору Державна казначейська служба України перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п. 2 ст. 16 Закону України „Про державний бюджет України на 2014рік", стороні першій у сумі 14763642,09 грн. на підставі рішення Мінфіну.
Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти в сумі 14763642,09 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (п. 4 договору).
Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 14763642,09 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (п. 5 договору).
Пунктом 6 договору передбачено, що сторона третя перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 14763642,09 грн. у т.ч. ПДВ 2460607,02 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013рік згідно з договором від 28.12.2012р. №13/3023-ТЕ-34.
З метою виконання договору сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (ч. 2 п. 9 договору).
В п. 14 договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п. п. 12, 13 договору).
На виконання договору, згідно платіжного доручення № 29 від 25.09.2014р. позивачу було перераховано 14 763 642,09 грн. заборгованості за природний газ за договором від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34. Зазначена сума оплачена головним управлінням державної казначейської служби України у Хмельницькій області 15.10.2014р. (т.1,а.с. 64)
Враховуючи, що відповідач неналежним чином виконував покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого газу у строки, встановлені п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2703-ТЕ-34, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19060774,44 грн., з яких: 14763642,09грн. основний борг, 1633403,77 грн. - пеня, 569529,11 грн. - 3% річних, 2094199,47 грн. - інфляційні втрати.
Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі договору купівлі - продажу природного газу №13/3023-ТЕ-34 від 28.12.2012р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у період з січня 2013р. по грудень 2013р. здійснювало на користь Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі " поставки природного газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.
Пунктом 6.1 договору №13/3023-ТЕ-34 від 28.12.2012р. визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу у строки, встановлені п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3023-ТЕ-34, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 14763642,09 грн. основного боргу, 1633403,77 грн. пені, 569529,11 грн. 3% річних, 2094199,47 грн. інфляційних втрат.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Пунктом 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція) п. 1 Порядку).
Згідно з п. 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.
Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).
Як встановлено місцевим господарським судом, 24.09.2014р. між головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" (сторона третя) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір №358/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік"), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.
Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем , відповідачем згідно платіжного доручення від 25.09.2014р. №29 погашено заборгованість в частині основного боргу в сумі 14 763 642 грн. 09 коп. на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №358/30 від 24.09.14р. Зазначена сума оплачена головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області 15.10.2014р. (т. 1 а.с. 177).
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із твердженням апелянта про те, що відносно стягнення основного боргу у сумі 14 763 642,09 грн. суд першої інстанції повинен був припинити провадження на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки позовна заява була подана 13.10.14р., а сума основного боргу була сплачена відповідачем 15.10.14р. з огляду на таке.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що наявна в матеріалах справи позовна заява датована 08.10.2014р. та подана і відправлена позивачем 13.10.2014р. відповідно до штампу відділення поштового зв'язку. До суду позовна заява надійшла та зареєстрована 15.10.2014р. Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014р.
При цьому, судом береться до уваги положення абз. 3 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким визначено, що у випадку, якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
З огляду на те, що відповідачем погашено заборгованість в сумі 14 763 642,09 грн. після пред'явлення позову до суду, проте до порушення провадження у справі та на момент розгляду справи відсутній предмет спору щодо зазначеної суми, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про відмову в позові в частині стягнення основного боргу.
Крім того , позивач просив стягнути з відповідача 1633403,77 грн. пені, 569529,11 грн. 3% річних, 2094199,47 грн. інфляційних втрат.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).
Пунктом 7.2 договору №13/3023-ТЕ-34 від 28.12.2012р. визначено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до част.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від 24.09.2014р. № 358/30 сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.
Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/3023-ТЕ-34 від 28.12.2012р. у вигляді пені, 3% річних та інфляційних необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до пункту 14 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від 24.09.2014р. № 358/30, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1633403,77 грн. пені, 569529,11 грн. 3% річних, 2094199,47 грн. інфляційних втрат - відсутні.
Аналогічна правова позиція про відсутність підстав для стягнення пені та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України викладена в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року № 3-101гс14, від 09.09.2014 року № 3-102гс14, від 09.09.2014 року № 3-105гс14, від 16.09.2014 року № 3-111гс14, від 30.09.2014 року № 3-114гс14, від 25.03.15р. №3-23гс15.
Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. (постанова ВГСУ від 21.04.15р. у справі №924/1265/13).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями апелянта про те, що Договір від 24.09.2014р. № 358/30 , став дійсний лише в момент перерахування від Державної казначейської служби України відповідного фінансування, яке було надане лише 15 жовтня 2014 року, а тому до 15.10.14р. вищевказаний договір про організацію взаєморозрахунків не був дійсним та не міг створювати будь - яких наслідків, в тому числі впливати на порядок розрахунків за спожитий відповідачем згідно договору №13/3023-ТЕ-34 природний газ.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови в позові про стягнення 19060774,44 грн., з яких: 14763642,09 грн. - основного боргу, 1633403,77 грн. - пені, 569529,11 грн. - 3% річних, 2094199,47 грн. - інфляційних втрат.
В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року у справі № 924/1572/14.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2015 року у справі №924/1572/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.