12 травня 2015 року Справа № 876/11861/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суджу від 14 березня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Міністерства транспорту та зв'язку України до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій,-
У грудні 2013 року прокурор м. Луцька в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Міністерства транспорту та зв'язку України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача фінансові санкції за порушення вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт в розмірі 1700,00 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суджу від 14 березня 2013 року позов задоволено повністю. Стягнено з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України фінансові санкції в розмірі 1700 грн.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 вказаного Закону застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700,00 грн. Крім того, постанова про застосування фінансових санкцій № 145353 від 02.07.2012 року до ОСОБА_1 за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт у встановленому законом порядку не оскаржена та не скасована.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною необґрунтованою, прийнятою з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, ОСОБА_1 оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суджу від 14 березня 2013 року.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що вона не зареєстрована і ніколи не була зареєстрована як платник ПДВ, тобто, як суб'єкт господарювання, тому вважає, що інспектори ТУ Головавтотрансінспекції не мали права здійснювати будь-які дії та складати будь-які документи по відношенню до мене. Відповідно до цього, фінансові санкції щодо неї є теж незаконними.
Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги її заперечення проти позову та позовна заява про оскарження постанови про застосування фінансових санкцій.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 21.06.2012 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області при проведенні рейдової перевірки здійснено перевірку транспортного засобу марки «Chevrole Aveo», номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_1. Даний автомобіль був обладнаний розпізнавальним ліхтарем «Чумак 15-85» з нанесеними композиціями квадратів, розташованих у шаховому порядку. Наявність такого ліхтаря на даху автомобіля і послужила приводом для проведення рейдової перевірки транспортного засобу.
За результатами проведеної перевірки державними інспекторами складено акт №039302 від 21.06.2012 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів транспортом, в якому зафіксовано порушення перевізником Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, ліцензійної картки транспортного засобу, посвідчення водія відповідної категорії.
Акт складено на місці перевірки в присутності водія, особу якого не встановлено, оскільки останній відмовився надати перевіряючим документи та пояснення.
За результатами розгляду справи про порушення чинного законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу ліцензування Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області винесено постанову про застосування до відповідача фінансових санкцій № 145353 від 02.07.2012 року у розмірі 1700,00 грн.
Також, Територіальним управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області винесено припис №106099 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний
Копію постанови та припис було надіслано ОСОБА_1 супровідним листом від 02.07.2012 року № 3/3/-0702039, які відповідач отримала 13.07.2012 року.
У відповідності до ст.1 Закону України №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст. 39 Закону України N 2344-ІІІ документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, для водія таксі: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом першим частини 2 статті 49 Закону України N 2344-ІІІ встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
У відповідності до абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовуються санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пунктів 28, 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Як слідує з матеріалів справи, копію постанови про застосування фінансових санкцій № 145353 від 02.07.2012 року надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомлення про вручення та отримала 13.07.2012 року.
В матеріалах справи відсутні докази того, постанова територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 145353 від 02.07.2012 року була скасована.
Таким чином, враховуючи, що постанова територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 145353 від 02.07.2012 року про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн, є чинною, ОСОБА_1 сума фінансових санкцій в добровольному порядку не сплачено, а тому суд першої інстанції дійшов до правомірного про стягнення вказаної суми в судовому порядку.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду. Право прокурора на звернення до суду з позовними заявами з метою представництва інтересів держави передбачене також статтями 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суджу від 14 березня 2013 року у справі №2а/0370/4232/12 за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Міністерства транспорту та зв'язку України до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
Р.П. Сеник