30 квітня 2015 року м. Київ К/9991/95989/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафтмаш»
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року
у справі № 2а-1870/923/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафтмаш»
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергонафтмаш» (далі - ТОВ «Енергонафтмаш»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми; відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000892314/0/63261 від 20 серпня 2010 року та № 0000902314/0/63263 від 20 серпня 2010 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000902314/0/63263 від 20 серпня 2010 року в частині визначення ТОВ «Енергонафтмаш» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 612,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Енергонафтмаш» залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року скасовано в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000902314/0/63263 від 20 серпня 2010 року в частині визначення ТОВ «Енергонафтмаш» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 612,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енергонафтмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 6339/2314/32318138/56 від 11 серпня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892314/0/63261 від 20 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75 370,00 грн. (57 977,00 грн. - основний платіж, 17 393,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000902314/0/63263 від 20 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 042,00 грн. (28 028,00 грн. - основний платіж, 14 014,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку із заниженням валового доходу при реалізації нежитлового приміщення (виробничого корпусу) за ціною 650 000,00 грн., оскільки до валового доходу від реалізації нерухомості позивачем включено суму в розмірі 170 269,00 грн., яка за його доводами, є різницею між ціною реалізації та балансовою вартістю майна, без надання відповідних підтверджуючих документів.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Енергонафтмаш» підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неврахування при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року поданих уточнюючих розрахунків, якими зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та невірне зазначення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, на 28 028,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів першої групи у зв'язку з їх продажем балансова вартість першої групи зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.
Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів першої групи та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - П(С)БО 7 «Основні засоби»), незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.
За правилами пунктів 18, 19 П(С)БО 7 «Основні засоби» відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 П(С)БО 7 «Основні засоби».
Проте, як з'ясовано судами, витрати на проведення ремонту нерухомості не відображено товариством у регістрах аналітичного обліку та не збільшено на їх суму балансову вартість майна.
За таких обставин, доводи позивача про визначення ним фактичної балансової вартості нерухомості цілком об'єктивно відхилено попередніми судовими інстанціями, позаяк вони не підкріплені належними та допустимими доказами.
Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000902314/0/63263 від 20 серпня 2010 року, то товариством по суті не заперечується факт порушення ним вимог Закону № 168/97-ВР, а лише зазначається про незгоду з визначенням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 014,00 грн.
Так, за твердженням ТОВ «Енергонафтмаш», підтриманим судом першої інстанції, досліджуючи дані податкових декларацій, відповідач фактично здійснював камеральну перевірку, метою проведення якої є виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства шляхом застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання, а відтак повинен був застосувати санкції в порядку підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III).
На переконання колегії суддів, Харківський апеляційний адміністративний суд цілком обґрунтовано не погодився з такою позицією, позаяк оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведення планової виїзної перевірки, а тому контролюючий орган правомірно з посланням на положення підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III застосував штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафтмаш» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.