30 березня 2015 року м. Київ К/9991/929/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року
у справі №2а-3958/11/2070
за позовом Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення від 31 грудня 2010 року №0000440847/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Крім того, скаржником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів.
Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, про що складено акт від 27 грудня 2010 року №4807/47-0/33206804, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у несвоєчасній сплаті позивачем суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 292 054,65 грн., за квітень 2010 року у розмірі 360 068,14 грн., за вересень 2010 року у розмірі 1 855 398,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000440847/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% від своєчасно несплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 250 752,08 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА у Харківській області, рішенням якого скарга позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року №0000440847 - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичною підставою для застосування до позивача штрафу спірним рішенням слугував висновок податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 292 054,65 грн., квітень 2009 року у сумі 360 068,14 грн. та вересень 2010 року у сумі 1 855 398,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях, а отже застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань за вказані податкові періоди є неправомірним.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до контролюючого органу з проханням надати розстрочку, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість (вх. від 20 січня 2010 року №27794), податкових зобов'язань за грудень 2009 року.
01 лютого 2010 року між позивачем та податковою інспекцією укладено договір від 01 лютого 2010 року №2 про розстрочення податкових зобов'язань позивача з узгодженим графіком погашення розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2009 року з 01 лютого 2010 року по 03 грудня 2010 року.
У квітні 2010 року позивач звернувся до податкового органу з проханням надати розстрочку, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість (вх. від 20 січня 2010 року №27794), податкових зобов'язань за квітень 2010 року.
Між позивачем та відповідачем укладено договір від 31 травня 2010 року №19 про розстрочення податкових зобов'язань позивача з узгодженим графіком погашення розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2009 року з 31 травня 2010 року по 30 грудня 2010 року.
Згідно даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2010 року (вх. від 20 жовтня 2010 року №9004523889) загальна сума нарахованих узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість вересень 2010 року склала 1 855 398,00 грн. з терміном сплати 01 листопада 2010 року.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості, 30 вересня 2010 року між контролюючим органом та позивачем укладено договір про розстрочення №32/553-Д з узгодженим графіком погашення розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість з 30 вересня 2010 року по 27 грудня 2010 року.
При цьому, податковим органом самостійно здійснено перерозподіл коштів, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), згідно платіжного доручення від 30 листопада 2010 року № 8670, на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність таких дій податкового органу та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, належало виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Виходячи із змісту підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого підпунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення позивачем інших зобов'язань, є помилковим.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів.
2. Касаційну скаргу Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів залишити без задоволення.
3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі №2а-3958/11/2070 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.