30 квітня 2015 року м. Київ К/9991/70164/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012
у справі 2а-4602/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн"
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова
Харківської області Державної податкової служби України
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія "Лайн" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лайн" по взаємовідносинам із ТОВ "Промспец Консалтинг" за періоди: листопад 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, за результатами якої складено акт 210/23-304/24659927 від 17.02.2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР, п.п.138.1.1 п.138.1ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняті прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001372330 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 58339 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 55842 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2497,50 грн.; №0001342330 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 70875,75 грн.
Приймаючи спріні рішення фіскальний орган виходив з того, що правочини, укладені із контрагентом -ТОВ "Промспец Консалтинг"є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відповідно п.198.1 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінанс ового лізингу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час розгляду справи не було надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних та подорожніх листів.
Також колегія суддів бере до уваги той факт, що надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять інформації про те, який саме був товар, місце навантаження та розвантаження товару, та обсяги наданих послуг, в зв'язку з чим, не підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій.
Викладене дозволяє погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог..
Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі 2а-4602/12/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн" відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі 2а-4602/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко